Рецензії та відгуки на книгу

Бродяги Дхармы

Твір, який дозволяє разом із головним героєм поринути у світ самопізнання, подорожей, нових знайомств та самотності. "Бродяги Дхармы" переповнені безкінечними описами Північно Американського континенту, які ніяк не можуть набриднути , а лише підсилюють духовну атмосферу книги. А сам герой протягом усього твору відкриває нові горизонти медитації та сили власного розуму. Тиняючись країною, знайомлячись з новими людьми, медитуючи головний герой пізнає істину, пізнає себе і світ .

Мова - народ

Тихий Олексій Іванович – українській патріот, правозахисник, один із засновників Української Гельсінської групи, неодноразово засуджений і вбитий тоталітарним режимом Радянського Союзу.

Матеріали, що містяться у цій книзі: цитати більш ніж 250-ти авторів, лекції, офіційні документи різних часів тощо, об’єднані темою невід’ємних прав народів та людини зокрема. І, звісно, особливе місце в книзі займає боротьба українців за свої права і намагання знищити Україну та українців на противагу.

Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» має спільну із романом «Повія» основу: моральний занепад людини – як результат соціальної нерівності та гноблення.

Перед читачем постають питання: чи винен і на скільки?

Що буде, якщо продати свій рукопис за дві тисячі доларів?

Заробляти на літературі в нашій країні ганебно і аморально. Література – це святая святих, храм, у якому можна віддано служити їй одній, не отримуючи ніяких грошових знаків та привілеїв. І якщо хтось насмілиться говорити про літературний заробіток, якщо в пресі, боронь Боже, вилізе сума гонорару за твір, то колеги по цеху рватимуть на собі волосся від заздрощів, при розмові триматимуть дулю в кишені, а то й просто перестануть спілкуватися із «успішним» письменником.

 

Наші герої – це сила: «Наш формат» видав автентичну біографію найсильнішої людини світу

Україна починає реабілітовувати своїх героїв. Із забуття їх повертають журналісти, письменники кінорежисери. Так сталося з найсильнішою людиною планети, уродженцем закарпатського села Білки (на той час перебувало під владою австріяків) Іваном Фірцаком, про якого вперше написав журналіст Антон Копинець.

Я пам'ятатиму твоє обличчя

багато русизмів, рівень пунктуації на нулі.

проте сюжет нереально захоплюючий. прочитана на одному ковтку повітря. 

Голодомор

Українське село. Хата, з димаря якої крадькома тікає солодкий білий дим. Сільський голова та голова колгоспу на повний шлунок грають в шахи.

А за вікном чи то люди, чи то зомбі, що тиняються по селу, керовані лише інстинктами та рефлексами. Ці створіння іноді обступають вищезгадану хату, вдивляючись мертвими, впалими очима у білого втікача.