You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Відгук на книгу: ОГОНЬ НАШИХ СЕРДЕЦ – ДОЖДЮ НЕ ПОГАСИТЬ
Эта книга не обычная,дарит любовь и просто хорошее настроение.
Відгук на книгу: ОГОНЬ НАШИХ СЕРДЕЦ – ДОЖДЮ НЕ ПОГАСИТЬ
прочитал на одном дыхание, книга очень хорошая, рекомендую прочитать всем кто ценит дружбу, любовь и справедливость, вообщем читатели будут довольны!=)
Відгук на книгу: Вербер. империя ангелов
Цікава концепція життя після смерті, Раю та Всесвіту взагалі.
На пошуки скарбів Примарних островів!
І знову зеленаво-лукавий усміх моря, грайливо-загрозливий шепіт хвиль, чари та всюдисуще око Імперії… і сповнене як помітних, так завуальованих небезпек, невиправних жодним зусиллям волі втрат, незагоюваних часом ран, рожево-серпанкових мрій Море… А на його такому примхливому обличчі – корабельні вітрила! Як крила гігантського птаха, що рветься назустріч незвіданому, далекому простору, розтинаючи гладінь неба.
Вино з кульбаби
"Він збагнув: цей день різнитиметься від інших. Різнитиметься ще й тому, що є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, удихаючи й видихаючи його крізь ніс,- так пояснював батько, везучи Дугласа та його десятирічного братика Тома машиною за місто. А в інші дні, сказав він, можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик. Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом.
Открытки с того света
Сказати, що книга сподобалась - не сказати нічого. Та вона суціальна цитата. В ній легко і якось ну дууууже вже спокійно описуються останні миті, чи навіть останні думки людей, перед смертю.
Десь прочитала таку цитату, що "смерті не потрібно боятись з тих міркувань, що поки ми є - її немає, коли вона приходить - немає вже нас". Але от таааа межаааа...
Не впевнена чи може ця книжка заставити задуматись про те, як ми проживаємо наше життя, чи насолоджуємся кожним днем. Закінчення завжди одинакове і, думаю, це завжди страшно.Так хочеться Жити. Життя прекрасне! :)
Не гірка гірчиця
Катя Бабкіна повісила на свої поезії ярличок «наївні». Наївні - це і щирі, і в чомусь невинні, й безпосередні, а також довірливі, простодушні. Та що сокровенне може довірити читачеві жінка? Наївне запитання... «Ужинок» інтимної лірики вихлюпнувся з бурхливого моря поетичної душі на сторінки її «Гірчиці», але не тільки. Та все ж про наїв ліричної героїні з присмаком гіркоти. В одних поезіях цей наїв схожий на меланхолію і розпач від утрати кохання з афористичним присмаком:
... Як виростає сум - краще тобі не знати.
Дірка, де буде зуб, вогка, оселилась в роті.
Відірване листя, що летить за вітром
Новий роман І.Роздобудько віддзеркалює одну із ключових проблем нашого суспільства — побивання українців за кордоном у надії на краще життя. Виїжджаючи за межі України, наші громадяни чомусь переконані, що вони там комусь потрібні, наче там їх хтось чекає з радісною посмішкою, розпростертими обіймами і готовністю забезпечити житло, робоче місце, швидке й “неболюче” адаптування до нових соціальних умов, комфортне життя.
Нетрями легенд Світокраю
«Далеко-далеко звідси, випинаючись уперед, мов фігура на носі могутнього кам’яного корабля, нависає над безоднею Світокрай. Широка набучавіла Крайріка ллється нескінченним потоком із найдальшого виступу скелі, спадаючи у пустку внизу. Її верхоріччя губиться у глибині суходолу, високо в горах, у темному і сповненому небезпек Темнолісі…». Саме так зустрічає подорожніх на своїх сторінках серія фантастичних романів «Легенди Світокраю», написана Полом Стюартом і Крісом Ріделом.