Юрія Юрійовича Городянина-Лісовського знають в Україні та за її межами, як письменника Юрія Горліс-Горського. Його постать у багатьох викликає асоціацію із військовими діями, партизанськими загонами тощо — це продиктовано тим, що чоловік був військовим та громадським діячем початку ХХ сторіччя, старшиною армії УНР, розвідником.
Народився Юрій Горліс-Горський 14 січня 1898-го року в Демидівці — селі в Решетилівському районі на Полтавщині, в родині офіцера російської армії. Його ж мати мала польське коріння, походила з шляхтичів. Існує ще одна версія стосовно місця та дати з’яви на світ майбутнього письменника — ніби Юрій був народжений 1902-го року в селі Тарноруда, яке розташоване на території Поділля.
Перша світова війна познайомила молодого хлопця з військовою справою. Коли відбувалася Національна революція чоловік був хорунжим.
Час між війнами
В лютому 1920-го року, коли відбувався так званий Зимовий похід, Запорізька дивізія знаходилася поблизу території, яка отримала назву Холодний Яр. Саме тут Юрій захворів і мусив зостатися на території Мотронинського монастиря. У цьому місці він зустрівся з керівництвом холодноярських гайдамаків, які мали тут штаб. Коли здоров’я повернулося до чоловіка, він збирався наздогнати свою дивізію, та гайдамаки вмовили його зостатися з ними. Юрій Лісовський дав згоду і відразу ж був призначений на посаду осавула одного з куренів. Тепер його було названо Залізняком. Згодом він став чи не найближчим помічником курінного отамана та Головного отамана на ім’я Василь Чучупака. Період часу проведений з холодноярцями згодом вилився в статтю «Холодний Яр», а потім в книгу «Рік у Холодному Яру», який у свою чергу — у відомий роман «Холодний Яр».
Отримує посаду зв’язкового УНР. Весною 1922-го року знову перебуває на території окупованої більшовицькими військами України. В підпіллі на території Києва, а згодом Поділля він працював під прізвиськом Горський. Невдовзі чоловік був заарештований. Він пережив восьмимісячне перебування в тюремному підрозділі НКВС в м. Вінниця. Та чекістам не вдалося знайти доказів його винуватості, тож наприкінці 1923-го року Горського було звільнено з-під варти.
Пізніше він стає агентом НКВС, хоч насправді чоловік перебував там, отримавши спецзавдання від керівників підпільної організації. Керівник одного з ГПУ через багато років скаже, що через Горського була провалена не одна операція чекістів. 1924-го року Юрій був заарештований та отримав п’ятнадцятирічний термін ув’язнення за участь в антикомуністичних діях підпільної організації.
Його відправляють до тюремного лазарету, в якому до нього застосовували психіатричний вплив, тобто примусове «лікування» від неіснуючого психічного розладу. Далі місце його ув’язнення періодично змінюється: Вінниця, Київ, Полтава і Херсон. Саме в останньому місті, а точніше в Херсонській психіатричній лікарні йому вдалося текти. Ця подія сталася весною 1931-го року. Практично рік він мандрував територіями Радянського Союзу, аж доки йому вдалося перетнути лінію кордону та опинитися в м. Рівне.
Далі він відправився в Галичину. Львів, Багатківці та Плугів стають тимчасовими пристанищами майбутнього автора.
В жовтні 1932-го року вийшла друком стаття Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр», а вже в наступному номері — перша частина роману «Рік в Холодному Яру». Продовження твору вийшло 1934-го року — «Холодний Яр говорить». Далі у Львові в газеті «Наш клич» видруковують 5 нарисів автобіографічного характеру, в якому автор розповідає про те, як йому жилося в період з 1931-го року, коли він втік з психлікарні. Вони отримують назву «Живе обличчя червоного сфінкса».
Далі виходить друком книга «Ave dictator!» А вже наступного, 1934-го року видалася повість «Отаман Хмара». Передмова до твору, написана самим автором містить слова про те, що він пройшов чотирирічний період в підпіллі, де боровся з більшовиками. 8 місяці з цього часу він мусив бути НКВС-ником. Його два рази засуджували до смертної кари, а ще він пережив дев’яносто сім місяців (!) жаху перебування у в’язницях та психіатричних лікарнях. Саме про всі ці події та місця, закриті для загального доступу, взяв на себе сміливість розповісти автор.
1934-го року вперше «Холодний Яр» виходить друком у вигляді книги. А вже через рік книга перевидається, а ще видруковується новий твір — «У ворожому таборі». Через певний час автор створив другу частину цієї книги, яка отримала назву «Між живими трупами», у ній йшла мова про час перебування автора в психіатричних лікарнях. Анонс виходу книги проводив сам письменник. Зацікавлена молодь слухала уривок за уривком з вуст самого Юрія, затамувавши подих. Але друком книга так і не вийшла, оскільки рукописний варіант було втрачено в період воєнних дій на території Закарпаття. Для автора це стало тяжкою втратою, оскільки він був переконаний, що саме ця книга була найбільш вагомим його літературним дітищем.
Автор знову дописує «Холодний Яр». Друга частина була видана 1937-го року у складі «Дешевої книжечки». Вона отримала успіх, визнання та спричинила літературний фурор.
Востаннє під час життя Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр» було видано львівським видавництвом «Рекорд». Воно вносить в текст не одну правку. Про погодження з автором мова не йшла. До того ж, письменник на той період, більш ймовірно, що вже полишив територію Галичини.
Варіанти тексту, які ми бачимо зараз, здебільшого ґрунтуються на виданні М. Мироненка, що вийшло в Лондоні 1967-го року. Оригінальний текст у ньому теж зазнав змін.
Закарпатський період
Озброївшись та відшукавши товаришів-однодумців, що теж воювали в Армії УНР, Юрій Горліс-Горський став одним з найактивніших учасників відновлення української державності на території Закарпаття.
Карпатська Україна отримала поразку. Юрій на певний час став звичайним вчителем. Тоді його прийняла Румунія, далі — Югославія. Саме сюди йому надійшов виклик в Канаду — тамтешні українці готові були його забрати до себе. Але вже пішли чутки про те, що Німеччина з Радянським Союзом розпочнуть війну. Чоловік був переконаний, що військові дії є шансом для України отримати самостійність. Тож Горліс-Горський-патріот відклав всі переваги виїзду в Канаду далеко на задній план.
Період Другої світової війни
Весною 1942-го року письменник приїздить в місто Рівне, де на шпальтах «Волині», редактором якої був Улас Самчук, виходить друком його твір «Їх прийшло дванадцять».
Тоді письменник знову вертається в Холодний Яр, про що мріяв багато років. Тут він займається збором свідчень холодноярців. Там він зустрічається з матір’ю та батьком Петра й Василя Чучупаків, яким привозить свою книгу, в якій пишеться про їхніх дітей. Також Юрій стає учасником відновлення могили Василя Чучупаки, на якій були не тільки виконані косметичні дії, а ще й закріплений тризуб (в нижній частині хреста).
Червоноармійці ведуть наступ, тож письменник вирушає до Заходу. Восени 1943-го року в м. Львів одружується на Галині Талащук. Далі подружжя відправляється в Німеччину. Там вони мешкають на території табору для переміщених осіб.1946-го року чоловік стає батьком донечки Лесі.
Саме в Німеччині разом з Іваном Багряним та Борисом Левицьким Юрій Горліс-Горський стає засновником Української Революційно-Демократичної партії. Противниками цієї організації частково стають учасники Закордонної частини ОУН (б). Табором пішли плітки про те, що чоловік є запроданцем, агентом спецслужб більшовиків, поляків та німців. Подружжю погрожували.
Восени 1945-го року Ейзенхауер — командувач антигітлерівської коаліції на території Європи — отримав прохання про передачу певних осіб від Жукова, де значився і Горліс-Горський.
27 вересня 1946-го року письменник зник за загадкових обставин.
Творчий спадок письменника дарує читачеві можливість через погляд звичайного офіцера побачити складні періоди XX сторіччя в Україні, коли наша маленька країна буквально роздиралася на шматки великими імперіями.
«Холодний Яр» — найбільш популярний твір автора, є наочним зображенням періоду жорстокого закріплення радянщини в Україні. Це не просто художній твір, а частина історії нашої держави, одні з найбільш кривавих її сторінок.