Правильність вибору | Рецензії на книги, відгуки про прочитане, рейтинг - кращі книги

You are here

Правильність вибору

«Портрет Доріана Грея », написаний відомим англійським письменником Оскаром Уайльдом у 1891 році, певне, одна з найкращих книг, які мені доводилось читати в житті. Вперше з нею я зустрілась на лавах сьомого класу, так як цей твір входив до шкільної програми. Ще тоді підсвідомо виникло бажання прочитати його повністю і я не шкодую ні разу, бо з того часу і по цей день «Портрет» залишається одним із моїх найулюбленіших романів. Портрет Доріана Грея найпопулярніший, найуспішніший та найскандальніший твір письменника. Він приніс йому світову славу. Як кажуть, саме ця книга стала Уайльдовим «злетом» і «падінням», адже попри всю геніальність і незвичайність, роман викликав негативні оцінки з боку літературних критиків, які звинувачували його в аморальності. Що ж стосується моєї думки, то цей твір можна віднести до ряду не тільки класичних романів,а й до філософських чи психологічних. Причиною цьому є те, що у тексті ми неодноразово зустрічаємось з описом людських думок, станів, відчуттів та переживань. Практично постійно герої твору зіштовхуються з вічними проблемами добра і зла, морального та аморального, людини і суспільства, життя і смерті, вибору, кохання та зради. Доріан Грей, головний герой, протягом усього твору намагається осмислити свій сенс буття, свою призначення у цьому світі. Хочеться звернути особливу увагу на проблему людини у суспільстві. На прикладі Грея бачимо, як чиста, невинна людина під впливом друга лорда Генрі перетворюється на справжнього маніяка, я б сказала, монстра в людській подобі. А все через те, що не мала свого погляду і думки на речі, а піддавалася впливу іншим і робила так, як радять інші. Щодо лінії кохання у творі, то тут все трагічно. З Сібілою у Доріана не вийшов той самий «happy end». Дівчина не змогла пережити підлу зраду та егоїзм коханого, тому покінчила життя самогубством. З того часу Доріан задовольнявся лише тимчасовими інтригами, які, як правило, закінчувались зразу після сцени «ліжка». Той портрет, намальований художником Безілом, є відображенням всієї гнилої душі, розпусного життя, моральної деградації особистості, то є результатом аморальної поведінки, то є доказом, що підкорення спокусі ні до чого хорошого не приводить. Як кажуть, зовні яскрава та приваблива обкладинка, а всередині дно і не більше. Варто відмітити, як Оскар Уайльд професійно підібрав персонажів та характери їм. Чи то у Доріані, что в містері Генрі, чи то в Сібілі Вейн читач або повністю, або ж частково, але зустріне себе. Заключається тісний пакт між читачем та твором, що є надзвичайно важливим елементом, адже він змушує прежеживати всі події разом персонажами. «Портрет Доріана Грея» легко читається і легко сприймається, що робить його доступним для сприйняття не тільки дорослими, а й молоддю. Мова проста і зрозуміла. Наші послідовники так само легко, як і ми, зможуть «проковтнути» цей шедевр. Взагалі роман я б назвала збіркою афоризмів та крилатих виразів, бо в кожній фразі письменника прихований якийсь смисл. На сьогоднішній день існує кілька екранізацій, в основу яких покладена ця історія. Вважаю, що більш ґрунтовно наповненими є старіші фільми. В них режисери зберегли більше деталей, ніж в найновішій версії, яка вийшла в світ у 2010 році. Як на мене, то в останній занадто багато інтимних сцен, занадто багато сексу, включаючи нетрадиційний. Склалось таке враження, що у Доріана під час всього фільму була одна ціль: отримати якнайбільше тілесного задоволення. А враховуючи те, що цей цей трилер можуть переглядати неповнолітні особи , то я вважаю має бути встановлена якась межа. Ця праця є актуальною на сьогоднішній день, особливо для молоді. Вона змушує задуматись над життям, над його смислом, над поведінкою; допомагає визначити і зрозуміти людські цінності. Книга пояснює, що все в цьому житті залежить від нас самих, від нашого вибору. Головне, не схибити, роблячи цей вибір, адже, як показує «Портрет», як показує життєвий досвід, за все в цьому житті доводиться платити. Шкода, що Доріан занадто пізно це зрозумів. Чи варто було продавати душу дияволу, аби тільки залишатись красивим? Ніколи, адже все коли-небудь закінчується, всьому приходить кінець Ніякий портрет, ніяка краса, ніякі вільні інтимні зв’язки, ніякі розваги не заповнять пустоту душі, не врятують від самотності, не замінять ні кохання, ні дружби, ні сім’ї.

+1
0
-1