Щемка історія, яка спонукає пообдумувати над питаннями швидкоплинності часу, родинних цінностей і над тим як війна залишає болючий слід на долі людей. Але ововідач у цій історії не людина, оповідь ведеться від імені старовинного Будинку, якому більш як п'ятсот років. На своєму життєвому шляху він пережив чимало змін, він був свідком створення сімей, народження дітей, у ньому закінчувалося людське життя, але він стояв.

Десь там в італійській глушині, Будинок оповідає історію не всього свого періоду існування, лише останню сотню років, із цього можна зробити висновок як же трагічні події ХХ століття безнадійно вплинули на долі людей, спонукали їх полишити свій рідний дім. Тут дім як символ стійкості та незламності переповідає про власні періоди розквіту та занепаду. Він нагадує людині звичайнісінький факт про циклічність історії. Ця історія як наглядний приклад того, що будь що колись закінчується, але воно обов'язково відродиться. Потрібен лише час.

Невелика віршована оповідь із неймовірними ілюстраціями Роберто Інноченті, гортаючи які, стаєш мимоволі гостем Будинку, але якщо й у цій книзі забрати слова, Будинок навіть за малюнками розкаже свою тужливу історію.