Прочитавши цю книгу, я дійшла висновку, що з нею та подібними книгами на схожу проблематику можна простежувати тенденцію як змінювався патріархальний світ.

Це історія про жінку, яка кинула виклик суспільству. Ні, вона не така, щоб оберігати вогонь домашнього затишку,  вона прагне самостійності. У цій книзі легко віднайти посил на іншу, але за проблематикою таку схожу книгу - "Коханець леді Чатерлей" Девіда Лоуренса.

Тереза за природою бунтарка, але вимоги суспільства, змусили її на шлюб з розрахунку. Жінка нещаслива в шлюбі, вона й не відчуває материнських почуттів при народженні доньки.

Оця постійна невдоволеність, наштовхує Терезу на страшний рок - жінка наважується підсипати отруту чоловіку, власне й книга розпочинається із судового процесу.

Книга безсюжетна,  вся оповідь  - це монолог Терези. Жінка навіть не відчуває провини, але Франсуа Моріаку вдалося втримали мою цікавість як читачки. Найцікавіше те, що прочитавши книгу кожен зробить свій висновок: хто винуватий у цій історії - патріархальне суспільство чи розбещена жінка?