Дійові особи:
Мина Мазайло — дрібний службовець з міста Харків, середнього віку.
Килина Мазайло — жінка Мини.
Рина (Мокрина) Мазайло — донька Мини та Килини.
Мокій — брат Рини, син Мини та Килини Мазайлів.
Уля — подружка Рини.
Тьотя Мотя — сестра Мини з м. Курськ.
Тарас Мазайло — дядько Мини з м. Київ.
Баронова -Козино — вчителька "правильних проізношеній" російської мови.
Тертика, Губа, Аренський — комсомольці, товариші Мокія.

Місце дії — будинок головного персонажа, який знаходиться за адресою Н-ська вулиця, 27, Холодної Гори м. Харків.

Час подій — 30-ті рр. XX сторіччя, час, коли проводилася активна українізація.

Перша дія
1
До кімнати входить Уля. Рина саме крутиться біля дзеркала. Щойно побачила подружку, відразу затараторила: «І не соромно тобі оце, Улю! Я ж на тебе все ніяк не дочекаюся, вже ледве нерви мої не луснули! У нас вдома таке діється! О, в тебе новенькі рукавички! В яку ціну купила? Мокій — брат мій — з’їхав з глузду від своєї української мови!»
Уля теж хвилинку полюбувалася своїм відображенням у люстеркові та, примруживши очі, відказала: «За три сорок!»

Очі Рини в дзеркалі зробилися трагічними, а потім вона мовила:
«І, певно, вб’є, папу. 3,40? Недорого… Чи, може, папа його уб’є. Вже 3 лампочки перегоріли! Все пише українською цілими ночами!»

Уля дивується ще дужче. А Рина веде далі про те, що батькові невідомо про захоплення сина українською мовою. Мокій же планує вернути своєму прізвищу втрачену частку «Квач». Батько ж, навпаки, прагне замінити рідне прізвище якимось іншим, але обов’язково російським. Вранці навіть ходив в загс питати про те, чи можливо змінити собі прізвище та змусити до цього ж сина. Мати ж надіслала секретний лист до Курська стосовно цієї справі тьоті Моті. В ньому вона просить сестру негайно приїздити та допомогти.

2
Заходить Килина Мазайло.
Рина запитує її про лист. Мати відказує, що вже відправила його.
Рина говорить, що було б краще надіслати до тітки інформацію телеграмою, щоб вона швидше про все дізналася, бо поки лист до неї довезуть, то вже може статися ціла купа лиха.
Килина виходить.
Дівчата далі говорять.
Ринко, а чи ж то правда, що й прізвище можна в загсі змінити?
А де ж іще? Там! Все там тепер можна поміняти! Навіть життя! Улечко, коли ж я тобі не байдужа, то закохай у себе Мокія! Можливо, він тоді перестане займатися своїми українськими фантазіями. Можливо, хоч на зміну прізвища дасть згоду!..
Невже ж це може допомогти?
Допоможе! Коли закохані, то на що хоч ідуть!..
В мене не вийде. Хіба ж я схожа на таку?
Вийде! Ти наділена чарівними очима, чудесними губами, прекрасним бюстом… Одного разу він сам говорив, що твої очі дуже гарні, подібні до двох вечірніх озерець серед степу.
Уля спершу замріяно заглянула в люстерко, а потім, немов схаменувшись, сказала: «Так, це звучить поетично, але… Ось Оля Семихаткова такого собі відшукала! Комуніст. Молодого віку, але вже зі стажем. Кожного літа в Крим їздитимуть на відпочинок. А в Криму не озера, а справжнісіньке моречко та навіть не одне! Каспійське та Чорне!

Рина:
Нехай Улю, Мокій просто буде для тебе практикою в справі закохування! Не думаю, що Олі Семихатковій так і вдалося відразу отримати комуніста. Певно, практикувалася з комсомольцем, а то й не з одним. А нашого Мокія теж комсомол невдовзі чекає, зрозуміла?

3
Знову заходить мати.
На питання доньки про телеграму, зачитує:
«Курськ, Корєнний ринок, 36. Для Мотрони Розторгуєвої. Швидко, швидко приїжджай. Деталі в листі. Сестра Лина».
Рина:
Нащо ж ти про лист згадала? Тітка ж через це його чекатиме!
Лина зрозуміла, що зробила:
Я ж 10 копійок на нього стратила. Просто так пропаде?
Рина:
Я напишу! «Мрія відродилася. Мина мінятиме прізвище. Мокій з’їхав глузду укрмова. Бути катастрофі. Приїжджай швидко».
Після того, як мати покинула приміщення.
Рина подрузі:
Тобі ясно?! Це жахливо! Ой, Улечко! Змилуйся — вплинь на нього так, щоб він був у тебе закоханий!
Уля (хвилюючись):
З чого починати? Чудна ти. Як можна до цього молодика підходити, коли він такий серйозний та ще й український? З якого боку?
Якраз з українського!
Рино, ти дурна? Він же ж інших боків і не має, тільки українські. Всі. Мені не хочеться цього робити та й не відомо мені, яким чином.
Рина:
Ось подивишся, ти все зможеш! Я його погукаю. Відразу він буде сердитий та нахнюплений, але мені відомого, яким чином його одімкнути. Не треба боятися! Я маю потайного ключика й дам тобі його та навчу, якою доріжкою дійти до його серця. А хочеш, Улю, зроблю так, що ви сьогодні з ним підете в кіно?!
Уля належить до кіноманок:
Це не жарт?
Рина ніколи не задкує:
Все буде! Лишень ти, дивись, не провали мій план. Щоб я не казала, то все ти хочеш, добре? Нічого не кажи, лиш підтакуй та кивай, усміхайся.
Пішла стукати братові в кімнату.
Моко, можеш вийти, будь ласка, на хвильку.

4
Мати повернулася. Мовила Рині гучно та беззаперечно:
Ми не відправимо тьоті такої телеграми!
Рина:
Тс-с. Чому?
Мати (вже тихіше):
Бо вона складається з тринадцяти слів! Давай будемо скорочувати.

5
Заходить молодик. Він має замріяні, але нині злі очі. Певно, хотів нагримати на сестру, але помітив присутність гості.
Звернувся до Рини:
Ну?
Ви немов знайомилися раніше. Моя подружка — Уля Розсоха.
В Улі промовили лиш губи:
Розсохина.
Рина, наголошуючи, повторила:
Розсоха! Улі дуже сподобалося слово «бразолійний», але мені не відоме його значення. Ти, певно, можеш підказати.
Мокій:
Означає «темно-синій». (Сестрі) — Це все? (Хотів виходити)
Рина (подрузі):
Це слово означає темно-синій, Улечко, тобі ясно? (Братові) Уля зауважує, що їй подобається його звучність, свіжість.
Мокій (до Улі):
Де вам довелося чути чи, може, вичитати це слово?
Уля (розгублено):
Не знаю. Припало до душі та й усе.
Рина (підхопивши):
Уля ще вподобала слівце «бринить», правда? (до Улі). Яке його значення, Моко? Поясни.
Мокій (пом’якнувши):
В російській мові це — «звучить». Та в одному цьому слові значення не вміститься. Воно включає… (Перервався, нахмурено глянув на сестру). Почекай! Я ж тобі цю інформацію розповідав. Ти просилася, аби я замість тебе підлогу понатирав, а перед цим ти питалася це ж саме.
Рина
Дійсно, запитувала. Як я могла забути? Я ж для Улі якраз і хотіла дізнатися, та не запам’ятала. Одне запам’яталося, що ти говорив, ніби в слові «бринить» є щось не таке, як у всіх.
Мокій (звертається до Улі):
У слові «бринить» є ніби відтінки. Українською мовою говорять: бринить птах. Це значить, що політ надзвичайно високий, що його майже не видно. Ще говорять: сніг бринить. Як він випав, але ще в повітрі трохи є, і його ледве видно. А ще думка може бриніти. Тобто вона зароджується, ще не сформувалася зовсім. Пісня бринить. Коли здалека ледь доноситься, як хтось співає. (З посмішкою).
Уля (до Рини):
Мені, дійсно, подобається це слово.
Рина:
Прекрасно! Розібралася, я дивлюсь. (Мокієві). Крім цього Улі надзвичайно подобаються українські кінострічки, а ще написи. Вона говорить, що вони особливі.
Мокій
Дуже шкода, але гарні українські стрічки в дуже обмеженій кількості. Їх зовсім небагато!
Рина
Так оце ж Уля для того й навідала мене, аби дізнатися про кіно та щоб ми з нею пішли сьогодні на якусь стрічку. Та в мене зовсім немає часу.
Мокій
Я б сходив, але ж мушу сьогодні бути на зборах комсомолу.
Рина
Я б могла з нею сходити, але їй більше цікаво не саме кіно подивитися, а написи до нього — чи чиста українська мова там ужита, чи, може, роблена, чи попсована. (Улі) Для мене загадка, чому для тебе це цікаво.
Уля
Для мене?
Рина
Тобі ж не все рівно, чи чиста, чи роблена?
Мокій
Звісно! У «Звенигорі» написано чудово! Справжня українська мова використана. До того ж стильно, поетично. А на інших кінофільмах! Олія вперемішку з мушвою! Ніби хтось спеціально намагався попсувати найпрекраснішу та наймилозвучнішу мову.
Рина (Улі)
Від кого б ти ще все це дізналася?!
Мокій (до Улі)
Я мушу йти. Сьогодні збори. А вам правда цікаво про українську мову і все інше?..
Дуже цікаво!
Рина
Стоїть поруч з українською афішею: читає й думає, читає й думає, чи справжня мова напису, чи фальшива.
Мокій
Я так само. Якщо десь помічу неправильний напис на афіші, чи вивісці або таблиці — цілісінький день ходжу з досадою. А буває на афішах таке перекручування української мови…
Уля
Дійсно?
Дійсно, таке іноді накрутять. Можу навіть вам показати одну таку афішку.
Кудись швидко вийшов.
Рина
Я ж казала! Ще трішечки й будеш ти, Улю, сьогодні йти на кінострічку. Тобі ясно чим його треба брати? Йди прямо зараз до його кімнати. Сюди він принесе тільки афішу, а в його кімнаті багато всякої-всячини — книги, словники… Цілісінький день можеш розпитувати, а він буде щасливий відповідати. Кинеться в очі якась книга — запитуй. А потім вже буде кіно. Далі тобі все самій відомо. Йди!
Уля
А коли поставлю якесь не таке питання? Не до його смаку?
Не буде такого! Головне не забувай — те, що до вподоби тобі, точно не до вподоби йому.
Уля несміливо стала під дверима Мокієвої кімнати, спинилася на хвильку й рушила всередину.

6
До Рини приходить мати.
Рина
Як там телеграма? Переписала?
Навіть відправила. Дещо викреслила.
Що саме викреслила?
Мати
Тепер коротше й дешевше. «Курськ. Корєнний, 36. Катастрофа. Мока українець. Приїзди. Лина. Негайно приїзди».
Рина
Тьотя не отримає даного повідомлення.
З якої причини?
Для кого ти ту телеграму вислала? Для Корєнного ринку?
Мати заледве не зробилася зелена, прикусивши язик.
Та хіба ж там не зрозуміють, що то для тьоті Моті?
Рина вихопила копію в матері з рук.
Ослиця! Буду дописувати!
Мати відібрала папірець.
Сама допишу!
Лунає дверний дзвінок. Прийшов Мина Мазайло.