Факт про те, що французи героїзують свою участь у Першій світовій війні, й пишаються своїм національним наративом про стійкість та жертву, хоча й такою дорогою ціною як людські життя, - мені з літературних джерел відомий вже раніш. Відповідно, що через швидку капітуляцію у Другій світовій - вони не люблять про неї згадувати, бо для них це травма, яку не можливо героїзувати.

Але й щодо героїзації участі Франції у Великій війні не все так однозначно, тому П'єр Леметр пропонує своє бачення, і ровінчує міфи щодо героїчного наративу Франції у Першій світовій війні. І хоча цей роман в більшій мірі художній вимисел, але доля реальних подій все ж наявна.

Суть твору заключається в тому, що двоє колишніх учасників Великої війни намагаються заробити на її трагедії. Хтось став на такий шлях через неблагополуччя та жахливі умови, в яких вони опинилися із-за мінімальної підтримки держави. А хтось через жадобу до грошей та слави.. і якщо взяти тих двох, то їх злочини взагалі не рівня злочинам можновладців, які навіть у мирний час та все ж намагаються нажитися на війні. Мова йде про махінації із перепохованнями загиблих героїв війни.

Окрім теми жаги до слави і жаги до виживання, у книзі порушено й такі питання як нерозуміння поколінь дітей та батьків, тема спокути та вірної дружби. Вважаю, цю книгу однією з кращих, яка описує воєнні реалії та післявоєнну несправедливість.