Автор — Симоненко Василь Андрійович.

Дата створення — 16 листопада 1962-го року.

Входить до збірки «Земне тяжіння».

За жанром — лірична поезія.

За літературним родом належить до лірики (філософської).

За напрямом відноситься до модернізму.

За течією — до неоромантизму.

Тема «Ти знаєш, що ти людина?» — міркування автора про те, що життя швидко минає, тож потрібно не баритися кожній людині, аби не згаяти відведений на землі час та кохати, займатися добрими справами, доки є така можливість.

Ідея «Ти знаєш, що ти людина?» — спонукання до раціонального використання часу, відведеного долею на життєвий шлях.

Головна думка — людина є величним створінням, і кожен представник людей є неповторним, про це варто пам’ятати завжди.

Провідні мотиви:
справедливості;
життєздатності;
самоповаги.

Римування — перехресне та паралельне.

Віршовий розмір — шестистопний ямб.

Композиційна будова «Ти знаєш, що ти — людина?»

Поезію складають 4 куплети,кожен з яких складається з 5-ти рядків.

Вірш автор починає риторичними питаннями. А далі, мотивуючи, говорить про сенс життя людей, про те, що відведений час дуже швидко минає. Тож він закликає людей проводити своє життя в добрих справах, лишати згадку за собою.

Проблематика:
людина в суспільстві (роль людини на світі);
унікальність кожного індивідуума;
швидкий плин життя.

Під час написання автор користувався такими художніми засобами:
епітет;
риторичний оклик;
повтор;
риторичні запитання.

Ідейно-художній аналіз «Ти знаєш, що ти — людина?»
Аби життя було прожите з гідністю, автор зауважує, щоб кожен слідкував за тим, щоб не проспати найважливіші події в ньому, не згаяти дорогоцінний час.

Хоч на перший погляд поезія здається простою, та вона має неабиякий глибокий, філософський зміст. Людині дана відмінність, яка відрізняє її від решти живого світу — вона має духовність, а ще здатна розуміти та прощати. Також кожній особистості випадає можливість бути неповторною. На думку автора, головним завданням людей є добрі, гуманні вчинки, які допоможуть іншим, а ще кожен має займатися розвитком своїх творчих здібностей і з повагою ставитися до решти людей. Прагнучи до комфорту, ми повинні розуміти, що досягнення душевного комфорту можливе лише за тих умов, що ти сам робиш добрі справи, а натомість до тебе приходять добрі вчинки інших, спрямовані на твою персону.

Відчуття зла та ненависті здатні спустошити.

Поезія «Ти знаєш, що ти — людина?» закликає до добрих справ, життя за справедливими моральними принципами, ставлення з повагою до інших людей, розуміння цінності неповторності кожної особистості.

Поет говорить про те, що не варто марнувати своє життя, «просипати» його навіть в ті миті, коли тобі здається, що попереду ще багато років. Насправді ж пори року змінюють одна одну, минають рік за роком і врешті настане час, коли тебе не стане, а на землі будуть жити зовсім інші люди.

Іноді ми не кажемо теплі слова найближчим та найріднішим людям, не допомагаємо друзям, відкладаючи все на наступний день, і знову на наступний, і знову. Та автор намагається привести читачів до тями й зауважує, що одного разу ці дні можуть просто скінчитися, тож «Гляди ж — не проспи!»

Поезія Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти — людина?» — гімн людської гідності. Вона була написана у той час, коли в людях виховували поважне ставлення до держави, аж ніяк не до людей. Це знаменна ознака того періоду, тоталітарного режиму. Але Василь Симоненко зумів для себе виокремити іншу цінність — людей. І наголосив своїм сучасникам, що саме кожен із них є найбільшою цінністю.

Історія написання вірша
Відношення до людей, як до гвинтиків однієї суцільної машини, принижувало особистості, їхнє відчуття гідності, здатне було понищити її дух творчості. Саме усвідомлення цього стало поштовхом до написання цієї поезії для автора. Кожна особистість, кожна людина має відповісти для себе на головне питання, яке звучить у вірші «Ти знаєш, що ти — людина?»