Кожна новела Томаса Манна - це наче окрема порція соковитих інтелектуальних текстів, смакуючи які - просто розмірковуєш над проблематикою, яку порушив митець; над підкинутими ним для розгадування символізмами; над алюзіями, які неодмінно викликають біблійні мотиви або ж стародавню міфологію. Звісно, що ці непрості тексти вимагають підготовленого читача.

Венеція надихала митців усього світу на створення найкращих творів. Саме вона допомогла митцеві художньо осягнути і втілити проблему бездуховності тогочасного мистецтва.  До Венеції в пошуках внутрішньої злагоди, нового натхнення вирушає й герой Томаса Манна.

Томас Манн впродовж усієї новели зосереджує увагу на тому, як бездуховне мистецтво, яке втратило цікавість до загальнолюдських цінностей, не має майбутнього, воно приречене. Зрештою й приречене людство, яке ідеалізує таке мистецтво. Тому й очевидно, що смерть у новелі - символічна.