Під час читання думки блукали врізнобіч, адже кожну ситуацію та вчинок можна трактувати по різному, звинувачувати та виправдовувати героїв. Також слідкувала і шукала причини та факти, чому повість була заборонена Сталіним, чому так довго не показували людям у форматі книги чи кінофільму, чому твір заборонений партією? Довженко показав патріотизм. Але не радянський патріотизм, створений на сліпому романтичному оспівуванні армії. А патріотизм у двох протилежних так би мовити аспектах. Патріотизм миру - це любов до Батьківщини, та патріотизм війни - це ненависть і жага помсти ворогові.

В чому ж популярність цього невеличкого твору? Чому до нього повертаєшся знову і знову і кожен раз як в перший раз, кожен раз із новим відчуттям. Я пам'ятаю враження після першого знайомства з твором - відчуття немитих рук, брудного тіла, занедбаного та брудного одягу, хотілося декілька раз прийняти ванну, довго стояти під душем і головне вимити руки, багато-багато разів. Після другої спроби з'явилося нове почуття - жалість, співчуття, сльози та, нарешті, бажання і впевненість, що твоя близька людина, що опинилася в біді, ніколи не відчує презирства.

Присвячується творові М. Коцюбинського «Цвіт яблуні».

Моя мати, наче та Марія: наївна, тиха та добра безмежно.

Матір говорить мені, що я (її вічно бунтуючий син) змучив себе до безтями. Тоді я втішаю її (чи себе), обіймаючи її, та притискаючи до грудей. Мій юний вік, буйний період життя, уже минає. Наближається гроза.

У напрямку сходу рухався дракон. Він дихав полум’ям та випускав дим. Це був потяг, який у тісних-претісних вагонах, у нелюдських умовах, відправляв людей-арештантів на каторгу. Це був спеціальний ешелон. І у ньому їхав «особливо небезпечний» в’язень на ім’я Григорій Многогрішний. Дракон навіть інколи спинявся, спеціально для того, аби головний наглядач переконався у тому, що Григорій на місці. Та він зміг, попри все, вирватися із клітки. Коли ешелон прибув на кінцеву зупинку — його вже не було.

Я давно хотіла почитати цю книгу, аж надто багато розмов і пересудів про неї. Твір постійно знаходиться на вустах у громадськості. І це не дивно. Ернесту Хемінгуею за "Старий і море" була присуджена Нобелівська премія.

Буду відвертою, зізнаюся, що досить далека від усього, про що розповідається в книзі. Море, ловля риби та інше - ні до чого з цього у мене немає інтересу. Але навіть ця обставина не завадила зародитися почуттю симпатії і поваги до головного героя - старого рибалки Сант’яго.

Звичайно, що твір письменника Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» я читала ще в школі. Він входить до програми. А нещодавно вирішила перечитати його. Можу сказати, що сприйняття мною твору тоді і зараз дуже відрізняється. На сьогодні якось я в більшій мірі відчула безвихідь Чіпки Варениченка — головного героя твору, гірке і бідне життя звичайних людей. Я думаю, що мій стосунок до твору легко пояснити.