270 ст а читала я їх 2 роки Переважно такі малосторінкові книги я читаю за день. Але не цю! Вкотре переконалася, що українська література це хоть і художнє , але точно не розважальне чтиво( окрім Тореадорів з Васюківки і Остапа Вишні) . Все у нас таке важке і сумне. Життя людей у повних злиднях віками і в більшості люди навіть не розуміли що живуть так. Тай щастя знаходили у тому всьому. А в цій книзі такий треш , що волосся диби ставало.