День 7
Як Наталка до школи збиралася

– Маю гарний наплічничок для зошитів і книжечок, – виспівувала черепаха Наталка, милуючись своїм новеньким яскравим наплічником.
У двері хтось постукав.
– Хто там? – запитала Наталка.
– Листоноша. Вам пакунок. Від бабусі.
Наталка відчинила двері, взяла пакунок, розгорнула його і... Ні, ви ніколи не здогадаєтесь! Це був точнісінько такий самий гарненький наплічник!!!
За п’ять хвилин Наталка отримала ще два пакунки, а потім ще вісім. (І всі – від люблячих родичів, точнісінько з такими ж наплічниками).

Ненавижу римлянина по имени Статус Кво... Шире открой глаза, живи так жадно, как будто через десять секунд умрёшь. Старайся увидеть мир. Он прекрасней любой мечты, созданной на фабрике и оплаченной деньгами. Не проси гарантий, не ищи покоя — такого зверя нет на свете. А если есть, так он сродни обезьяне-ленивцу, которая день-деньской висит на дереве головою вниз и всю свою жизнь проводит в спячке. К чёрту!… Тряхни посильнее дерево, пусть эта ленивая скотина треснется задницей об землю!

«…Нельзя быть таким слишком практичным, чтобы судить по результатам, — человечнее судить по намерениям….»

«…Раз и навсегда никто на земле ничего сказать не может. Потому что тогда остановилась бы жизнь. И всем последующим поколениям нечего было бы говорить…»

«Кто оптимист? Кто говорит: вообще в стране все плохо, везде – хуже, у нас ещё хорошо, нам повезло. И счастлив тем, что есть, и не терзается. Кто пессимист? Кто говорит: вообще в нашей стране всё замечательно, везде – лучше, только у нас случайно плохо…»

Дві зустрічі

***
Вони зустрілися вперше, коли їм було по три роки. Чорнявий хлопчик з синіми очима і дівчинка з попелястим волоссям. Мала притуляла до грудей пухнастого сірого зайчика і дуже соромилася. А він підійшов до неї і сказав:
- Не бійся, тепер я буду з тобою.
І вони так довго сиділи, взявшись за руки, під великим портретом Леніна, що висів у коридорі.
Не пройшло й року, як одного разу навесні його мама прибігла серед дня до дитячого садочка і сказала, що він має йти. Хлопчик поцілував свою маленьку подружку у щічку й сказав:
- До завтра, Альонко!