Непроста і глибока книжка, яка сподобалася мені, незважаючи на тематику питань, що в ній підняті, а може, саме через них. Девід - університетський викладач з ПАР. Йому 52, він розлучений, має дорослу доньку. І немалі потреби в сексі. Спочатку він гарно вирішив їх, зустрічаючись щотижня з повією, їм комфортно удвох, та якогось дня все закінчується. І він не придумує нічого кращого, як звабити студентку. Він не бачить у цьому нічого поганого, для нього це черговий роман без зобов'язань і наслідків. Але студентка думає інакше, власне, її роль у романі маленька і незначна. Зрозуміло тільки, що вона геть не розуміє, чого від неї хоче той підстаркуватий дивак, якийсь час їй це цікаво, потім вона уникає Девіда і зрештою подає на нього скаргу. Наслідки не баряться - Девіда виганяють з університету. Девід вирішує на якийсь час поїхати до дочки, яка веде життя фермерки, доглядає чужих собак, вирощує і продає городину. Цікаво показані стосунки батька і дочки. Він і досі вважає її своєю маленькою дівчинкою, хоче оберігати, захищати від усього поганого, хоча і часто думає про неї як про дорослу, про її тіло, про її сексуальних партнерок. Вони живуть в одному будинку якийсь час, доки не трапляється жахливий напад. Девіда побили і підпалили, Люсі зґвалтували, собак постріляли. Девід старший, він досить швидко приходить в норму, хоча скоєне стало для нього шоком, але Люсі - ніяк не може оговтатися. Вона - лесбійка і примушений секс з чоловіком - це додаткова мука для неї. Пізніше виявляється, що вона тоді завагітніла. Читаєш - і бачиш протиставлення. Біле населення проти чорного. Після апартеїду темношкіре населення ПАР почало гнобити біле, і троє чорних чоловіків скоїли це насильство над Девідом і Люсі, показавши свою зверхність, а Люсі навіть не наважилася повідомити поліцію про факт зґвалтування. Батько Мелані (тої студентки) не зміг врятувати свою дочку від свавілля чоловіка, так і батько Люсі теж був безсилий, і не зміг повернути в їхні стосунки теплоту після. Девід все життя був інтелектуальною людиною, працював в університеті, займався Байроном, а тепер робить безпритульним собакам евтаназію. Люсі ненавидить своїх ґвалтівників, і не може бути відвертою і прихильною з батьком, який раніше був таким же хтивим самцем, і думав тоді, що всі його дії - виправдані, і він нічого страшного не робить. Дуже цікавий і глибокий роман, дуже легко читається, хоча в ньому розглядаються складні теми минулого і сьогодення, насильства і смирення, провини і каяття, і є над чим подумати потім. До речі по книзі знятий досить не поганий фільм.