Ми бачимо такого собі Тома Ріплі, сироту, якого виховала тітка, не сильно його балуючи. От і виріс він, такий собі ніякий, без особливих талантів, упевненості в собі, заздрячи іншим, вважаючи інших, а насамперед себе нікчемами. Холодний, егоїстичний, знайде виправдання будь-якому своєму вчинку, включаючи вбивство. І от доля підкидає йому щасливий квиток. Його знаходить багатій, батько його знайомого Дікі Ґрінліфа, щоб Том допоміг повернути Дікі додому з Європи, де той на думку батька аж надто затримався. Він дає Тому досить грошей, щоб той доїхав до Італії і був там скільки знадобиться, щоб умовити Дікі повернутися до батьків і перейняти управління сімейним бізнесом. Для Тома це чудова нагода побачити Америку, покращити свій статок і взагалі відкрити перед собою нові горизонти. Том вражений безтурботним життям Дікі, його будинком, містечком, мріє жити так само, мати заможних батьків і ні про що не турбуватися. Він швидко розуміє, що йому не вдасться умовити Дікі повернутися, і вирішує не повертатися, а лишитися з Дікі і жити з ним в його домі на його гроші. Дікі вже і сам не радий тому, що незнайомець вліз в його життя, в його стосунки з Мардж, засидівся в гостях і ніяк не розуміє, що час виїжджати. Виховання не дозволяє йому так просто витурити Тома. Дікі вже близький до того, щоб нарешті вказати Тому на двері, і Том вже майже змирився з тим, що знову доведеться жити своїм старим життям дрібного шахрая, перебиваючись на випадкових заробітках, але швидко прийняте рішення міняє все його життя. Він зважується на вбивство Дікі, щоб самому ним стати. Після цього читати стало трохи гидко, але читати описи Рима і італійських курортів було так цікаво, що я не відклала книжку. І що сказати? Том дійсно талановитий, бо так щастить далеко не кожному. Гайсміт чудово вдалося виписати постать цього шахрая, йому часто співчуваєш, ставиш себе на його місце, думаєш: а як би я вчинила на його місці в його обставинах? Я повторюся, що не бачила фільму, і була впевнена, що Тома впіймають, останні розділи книжки були дуже напружені. Том буквально ходив по лезу, і я була розлючена, що Гайсміт дала йому уникнути покарання! Я не могла повірити своїм очам, коли побачила, що він вийшов сухим з води.