Малий Ендер, вивчившись у спеціальній школі, буде єдиною надією людства - він має здобути важку перемогу у вже третій війні людей проти інопланетних безжальних завойовників - жучар. Незрозуміла людському розуму жучарська матка веде свій флот, керуючи ним як єдиним цілим - своїм роєм, буквально миттєво змінюючи і погоджуючи дії окремих ланок.

Мені складно порівняти цей роман Діка з чимось ще — не можу назвати себе знавцем жанру, хоча, звісно, щось із альтернативки мені траплялося. Але то було більш розважальне чтиво, тут же явно солідний багатошаровий твір, з філософським підтекстом, з Книгою змін із чуждої мені культури, з багатообіцяючою поетичною назвою «Людина у високому замку», яка (назва) ніяк себе не виправдала (тут спойлер: нема тут ніякого замку). У принципі мені не складно повірити у світ, описаний автором.

Нестайко - мабуть, мій улюблений дитячий письменник. Випадково прослухав з телефона цю досі незнайому мені казку і підняв собі настрій. За форматом вона наближається до короткої повісті. У ній нічого незвичайного, але її можна рекомендувати боязким дітям, щоб привити трохи більше сміливості. Це вона робить ненав'язливо, розповідаючи про пригоди хлопчика Айка. Якби я її прочитав у дитинстві, можливо оцінив би ще на бал вище ;).

Героя твору Миколу уже не назвеш молодим, йому було близько 45 років. А ось його дружина, Ганна, так, була молодицею років 25-и. Так їх окреслив сам автор. До заміжжя Ганна любила Михайла Гурмана, котрий тепер став жандармом. Вони хотіли одружитися, але там був конфлікт з братами Анни і, коли Гурмана забрали в армію, брати позбулися Анни, залишивши собі належний їй посаг. Ганна думала, що її коханий загинув у Боснії. Так само думав і Микола. Так що він не крав їхнє щастя; якщо так можна сказати про щастя, то його вкрали злі брати Ганни.