В чому ж популярність цього невеличкого твору? Чому до нього повертаєшся знову і знову і кожен раз як в перший раз, кожен раз із новим відчуттям. Я пам'ятаю враження після першого знайомства з твором - відчуття немитих рук, брудного тіла, занедбаного та брудного одягу, хотілося декілька раз прийняти ванну, довго стояти під душем і головне вимити руки, багато-багато разів. Після другої спроби з'явилося нове почуття - жалість, співчуття, сльози та, нарешті, бажання і впевненість, що твоя близька людина, що опинилася в біді, ніколи не відчує презирства.

Якщо в минулому дітей приносив лелека або знаходили в капусті, то сучасних дітей майструють вчені, "Готують" на фабриках і закривають в консервні банки, одну з яких доставили героїні твору - Берті Бартолотті. Через всю повість проходить протистояння: безвідповідальна, ексцентрична, емоційна мама Берта і її "правильний", слухняний, спокійний син Конрад. З одного боку, даний підхід дозволяє автору почати від повчальності, моралізаторства: не батьки вчать дитину правилам хорошого тону, а навпаки, хлопчик виступає в ролі наставника (що одночасно смішно і повчально).

Гадаю про цей шедевр зарубіжної класики сказано занадто багато і, напевно, я не буду в цьому плані оригінальною. Тому коротко опишу лише свої враження. Ця книга подарувала мені одного з найулюбленіших книжкових героїв - містера Дарсі. Холодний, розумний, проникливий чоловік. Він з першого погляду завоював мою повагу і захоплення. Містер Дарсі не завжди здатний зрозуміти почуття свого співрозмовника, але в його серці знаходиться і доброта, і співпереживання, і любов - почуття, які йому важко показувати через свою гордість і зарозумілість.

Очікувала прочитати детектив, а отримала важку і напружену психологічну драму. Про трьох нещасних жінок, що заплуталися у своєму теперішньому і постійно порпаються у своєму минулому - так ніби воно може від чогось захистити.