біографія: Кен Кізі

Кен Кизи

Народився в містечку Ла-Хунта, штат Колорадо, в родині власника олійниці.Його батько успішно займався молочним бізнесом, заснувавши Корпорацію фермерів Юджина. Роки дитинства та юності Кізі пов'язані із риболовлею, полюванням, плаванням, заняттями боксом, боротьбою й американським футболом. У школі, а потім і в коледжі Кізі захоплювався спортом і навіть став чемпіоном штату по боротьбі. Після закінчення школи Кен тікає з дому разом з однокласницею Фей Хексбі. Згодом Фей стане вічною вірною супутницею ідеолога контркультури і народить йому четверо дітей.
У 1957 році Кізі закінчив факультет журналістики університету штату Орегон. Почав захоплюватися літературою, був нагороджений Національною стипендією Вудро Вілсона і зарахований на курси письменницької майстерності в Стенфордський університет.
Детально про ранні роки життя Кізі оповідає Чак Кайндер в романі «Медовий місяць» (2001).

У 1959 році в Стенфордському університеті, щоб заробити гроші, Кізі пішов працювати помічником психіатра в госпіталь ветеранів «Менло-Парк», де добровільно брав участь в експериментах по вивченню впливу на організм ЛСД, мескаліну та інших психотропних речовин.
У 1964 році, разом з друзями-однодумцями, він організував хіпівського комуну під назвою «Веселі Пустуни» (англ. Merry Pranksters). Комуна влаштовувала концерти під назвою «кислотні тести» з роздачею ЛСД всім бажаючим. «Кислотні тести» часто супроводжувалися світловими ефектами і музикою, яку виконувала молода група Grateful Dead.

Пізніше подібні вечірки часто відвідував поет Аллен Гінзберг, та саме тут пройшли бойове хрещення «кислотою» легендарні Ангели Пекла, що добре висвітлив Хантер Томпсон у своїй книзі «Ангели Пекла»
У 1959 році Кізі написав «Зоопарк», новелу про бітників, що живуть комуною в Норд-Біч (Сан-Франциско), але вона так і не була опублікована. У 1960 він написав книгу «Кінець осені», про хлопця, який залишив свою сім'ю після отримання стипендії, яка також не була опублікованою.
Ідея роману «Пролітаючи над гніздом зозулі» прийшла до Кізі під час роботи нічним санітаром у госпіталі ветеранів в Менло-Парку. Кізі часто проводив час у розмовах з пацієнтами, іноді перебуваючи під впливом галюциногенів (під час роботи над книгою К. вживав один із галюциногенів — пейот). Кізі не вірив, що ці пацієнти були ненормальними, швидше суспільство відкинуло їх, оскільки вони не вписувалися в загальноприйняті уявлення про те, як людина повинна поводитися. Опублікований в 1962 році, роман мав шалений успіх. У 1963 році, роман перероблений у постановку Дейлом Вассерманом, а у 1975 році Мілош Форман зняв однойменний фільм, який отримав 5 премій «Оскар» (кращий фільм, краща режисура, кращі актор і актриса в головних ролях, кращий адаптований сценарій), а також 28 інших нагород і 11 номінацій. Кізі залишився дуже незадоволений екранізацією. Зокрема, через те, що у фільмі Вождь Швабра відсунений на другий план, у той час як у романі це один з головних персонажів, від імені якого ведеться розповідь.

Після успіху цього роману, в 1962 році Кізі купив землю в Ла Хонда, Каліфорнія. Тут він написав нову книгу «Часом примха велика» (1964) (інші варіанти перекладу назви: «Часом нестерпно хочеться», «Пори щасливих осяянь»), що оповідає про сім'ю лісорубів з різноманітними, складними характерами, в якій спостерігається конфлікт між індивідуалізмом Західного Побережжя США і інтелектуалізмом Східного. Другий роман так само отримує широке визнання. Екранізація «Часом примха велика» відбулася в 1971-му році. Головних героїв зіграли Пол Ньюмен і Генрі Фонда, а фільм був номінований на дві нагороди Кіноакадемії. Після публікації цієї книги, Кізі запросили до Нью-Йорка. Купивши старий шкільний автобус «Інтернешнл Харвест» 1939 року випуску, «Пустуни» розфарбували його яскравими флуоресцентними фарбами, назвали «Furthur» і, запросивши на місце водія Нілу Кессаді, відправилися в подорож по Америці. Цю подорож найвизначніший публіцист і історик XX століття Жан Бодрійяр назвав «найдивовижнішою подорожжю за всю історію людства, після походу за золотим руном аргонавтів і сорокарічних мандрів Мойсея по пустелі».
Цей період життя і діяльності Кена Кізі відображений в документальному романі Тома Вулфа «The Electric Kool-Aid Acid Test» а газета «Нью-Йорк Таймс» назвала цей роман найкращою книгою про хіпі.
Коли ЛСД був оголошений поза законом у США, «Веселі Пустуни» перебралися в Мексику. Але після повернення до США Кізі був заарештований за зберігання марихуани і засуджений на 5 місяців позбавлення волі

Кізі був заарештований за зберігання марихуани в 1965 році. Намагаючись ввести в оману поліцію, він сфальсифікував самогубство, попросивши друзів залишити його вантажівку на стрімкій скелі на березі моря, разом з передсмертною запискою. Кізі втік до Мексики в багажнику машини друзів. Після повернення в США через вісім місяців, Кізі був заарештований і відправлений у San Mateo County в'язницю в Редвуді на п'ять місяців.
Після звільнення він повернувся на сімейну ферму в Плезант-Хілл, в долині Вілламетт, де провів решту свого життя. Тут він почав вести розмірене, відокремлене життя, зайнявся сільським господарством, але продовжував писати. Тут він написав свій третій роман «Пісня моряка» (англ. Sailor Song), який видається лише в 1992 і не має великого успіху.
У 90-ті роки, коли мода і ідоли 60-х відродилися, Кізі знову став з'являтися на публіці. У 1995 році «Пустуни» знову зібралися разом, щоб попрощатися зі смертельно хворим на рак Тімоті Лірі. Відшукавши на болотистому пасовище проржавілий автобус «Далше», вони знову прикрасили його і відправилися на фестиваль «Hog Farm Pig-Ніка». У 1997 під час виконання пісні «Сходження полковника Форбіна» на концерті групи «Phish» Кізі востаннє вийшов на сцену разом з «Пустунами».

Кізі написав безліч есе і оповідань. Серед яких ексцентричний збірник «Гаражна розпродаж Кена Кізі» (1972). Центральне місце в книзі займає кіносценарій «По той бік кордону», колективно створений Кізі, Полом Фостером, Каті Вагнер і Кенном Беббсом. А також «Демон Максвелла» (1986), «Печери» (1990) та книги для дітей, сатиричну п'єсу «Обманщик» (1994), написану за мотивами «Чарівника з країни Оз» Л. Френка Баума.

Останні роки Кізі дуже багато хворів. У нього був діабет, рак печінки, також він пережив інсульт. Йому зробили операцію, але через 2 тижні стан письменника різко погіршився.
Помер Кен Кізі 10 листопада 2001 в лікарні Священного Серця в місті Юджин, штат Орегон, у віці 66 років.

Книги автора по відгукам від читачів
  • Над кукушкиным гнездом. Кен Кизи
Зараз присутні 0 користувачів та 4 гостя.