Гарпер Лі "Іди, вартового постав"

Пойди поставь сторожа. Харпер Ли
автор:
Харпер Ли
0

Культовий роман ХХІ століття?

Після п’ятдесяти шести років мовчання та шаленого успіху «Убити пересмішника»,  Нелл Гарпер Лі знов дала про себе знати, видавши свій другий роман – «Іди, вартового постав». Ця перлина сучасної світової літератури хоч і є продовженням першого роману письменниці, але написана вона була раніше. Існує багато версій чому саме ця книга була надрукована через півстоліття: чи то видавництво відмовилось випускати її через расову дискримінацію, чи воно запропонувало розділити твір на дві частини, і надрукувати лише першу, чи авторка особисто відмовилась через те, що не хотіла публічності. Але на сьогоднішній день, цей роман, зустрічаючи овації скрізь, пройшов по всім континентам, потрапив у рейтинг інтернет-порталу Amazon, як найпопулярніша книга. Цей вражаючий успіх пояснюється тим, що суспільство вже готове акцентувати свою увагу на таких важливих проблемах, які були загострені у книзі.

 Гарпер Лі називають «автором одного роману», але даний титул їй більше не пасує. Авторка отримала за «Убити пересмішника» Пулітцерівську премію та медаль Свободи, виборола визнання своєї книги найкращим американським романом ХХ століття за версією «Library Journal», а тираж склав понад тридцяти мільйонів екземплярів тільки у Штатах. І зараз вона представила світові другу частину своєї історії.  Цікавим є те, що «Іди, вартового постав» за довгий період зберіг свій первісний вид, не зазнавши змін.

Події, описані у творі, припадають на «золоті» п’ятдесяті роки у США. Вже доросла головна героїня – Джин-Луїза Фінч – їде на канікули додому, чекаючи на нові пригоди, точнісінько як було у дитинстві. Але вона вже не та маленька дівчинка у комбінезоні із рушницею в руках, якою звик її бачити Мейкомб, а доросла леді, представник родини Фінч. На її шляху з’явиться багато проблем: вибір майбутнього чоловіка, брехня від родичів, непорозуміння та конфронтація поглядів з батьком.

Індивідуальний стиль Гарпер Лі вбачається з перших сторінок. Так і не закінчивши факультет права в Алабамському університеті, вона наповнила свої два романи любов’ю до юриспруденції. Якщо в «Убити пересмішника» читач міг насолодитись неперевершеною судовою справою, яку провів батько Джин-Луїзи – Аттикус, то у своєму другому романі письменниця описує тонкощі професії правника та посилається на низку справ, які мали місце у США.

Мабуть у кожного виникає питання: «Чому авторка дала таке ім’я своєму роману?». Назва книги дуже символічна, адже ця фраза була взята з Книги пророка Ісаї. Цілком імовірно, що Гарпер хотіла у думках приставити охоронця до героїні, який зберіг би її від негод, які з нею трапляться.

Дійсно, релігії присвячується великий шматок розповіді. Письменниця детально описує недільні служби, церковні проповіді, боротьбу впливів різних церков. Як було зазначено раніше, питанню расової дискримінації, політиці патерналізму, війні між Північчю і Півднем приділяється багато уваги. Вона створює щось дуже схоже на систему противаг: деякі герої виступають за зрівняння прав різних верств суспільства, а деякі – навпаки. Але авторка висловлює думки перших дуже структуровано та аргументовано, що надає читачу можливість зрозуміти її життєві погляди.

Отже, текст роману змушує замислитися над важливими питаннями, а саму книгу можна розтягти на цитати. І досить дивним є той факт, що історія Гарпер Лі, її погляди та інтереси є актуальними півсторіччя потому, адже така популярність може бути пояснена тільки так. Можливо, що вона знов створила не книгу, а національне надбання США.

 

Оцініть рецензію:
Зараз присутні 0 користувачів та 7 гостей.