Душа продається все одно…?

Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки. В’ячеслав Васильченко
автор:
В’ячеслав Васильченко
0

Одразу відмічу,що це перша прочитана мною книга сучасного українського автора за все життя.Книги на українській мові мені завжди було складно сприймати,але «Дворушники…» стали приємним винятком.
Почну з зовнішнього вигляду.Обкладинка досить звичайна і особливих емоцій в мене не викликає.Назва здалася занадто складною,адже відомо,що людям важко сприймати подвійні заголовки.Проте,дочитуючи роман,починаєш розуміти в чому суть такої назви.Текст позиціонується як «детективний роман з елементами містики»,це все вірно,але я б ще додала слово «філософський»,адже він змушує багато над чим замислитись.
Я довго збиралася написати рецензію,та все не знала з чого почати,адже роман викликав у мене досить змішані емоції.
Мені надзвичайно сподобався опис на перших же сторінках,названий «Напередодні».Все ,що описувалося,здавалося таким справжнім та емоційним,одразу з’являлися ці картинки в уяві,одразу ти ніби переносишся туди - у той світ.У світ гріховного потягу,забороненого розумом,але такого бажаного душею.Ці почуття виникали у мене протягом читання усього роману.В кожному реченні були так чудово розкриті ті почуття,ті емоції,що я не можу не навести приклад одного з них : «Але та солодка млість,той безмір окриленості,що приносили ці зустрічі,завжди вчасно затикали роти всім дванадцятьом головам застережливості».Я впевнена,що кожен,хоча б раз у житті відчував те саме…і тому читати про ці бажані,але небезпечні відчуття вдвічі приємніше,адже ти сам починаєш їх переживати.
Далі перейду до сюжету.Головний герой Богдан Лисиця – журналіст-детектив,з гострим розумом і гарним почуттям гумору,проте,чесно кажучи,мені він не сподобався,так як здався зарозумілим себелюбом,що вважає себе найрозумнішим і найхитрішим,але який насправді не впевнений у собї і зовсім не вміє поводити себе з жінками.Отже,йому доручено завдання : розслідувати вбивство молодих,красивих дружин багатіїв.Сторінка за сторінкою роман стає все цікавішим і все інтригуючим ; я навіть паралельно в зошиті робила різні замітки,вибудовувала теорії,хто міг би бути вбивцею,шукала мотив,але так як я взагалі дуже люблю детективи(Агата Крісті,А.К. Дойль,Едгар Алан По,Картер Браун,Р.Л. Стайн),то я діяла по тій же схемі,що і завжди,намагаючись викрити вбивцю.На жаль,в рецензії не можна розкривати мотиву та особу вбивці,тому я лише додам,що мотив – з однієї сторони криється в матеріальній вигоді,а з іншої - такий собі філософський,як міра кари.
Наступне,що хочеться відмітити,так це те,що жертви не були безвинними чистими душами,і хоча вони не заслужили такої смерті,проте якусь краплинку моралі тут можна знайти.Це як в найкращих фільмах жахів,коли вбивця,наприклад,мій улюблений Фредді Крюгер не просто тупо й бездумно вбиває ні в чому не винних людей,а лише тих,хто поводив себе погано,скоював різні жахливі речі,був позбавлений моральних принципів.Так само і в «Дворушниках…».
Також дуже вдало розкрита тема вовкулаки,лінія містицизму.Адже,дійсно,ми не можемо бути впевненими що його не існує,так як є стільки легенд,стільки нерозкритих вбивств,безліч фільмів і серіалів про цю містичну істоту,а ще й факт існування лікантропії,що також змушує замислитися «А що як справді…?»
Дуже сподобалися статті головного героя,які час від часу з’являлися в тексті і виявлялися дуже цікавими і пізнавальними,завдяки ним я більше дізналася про цю нерозкриту сторону нашого світу.Також приємно було натрапляти в тексті на цікаві українські слова та вдало підібрані оказіоналізми та перифрази,за рахунок яких роман ще й виконує таку собі просвітницьку функцію,виблискуючи усіма барвам рідної мови.
Приємно здивувала лінія кохання,яка зазвичай не притаманна детективам.За стосунками Богдана і Даринки було цікаво спостерігати.Також,щодо дружин-«дворушників» додам,на жаль,у нашому світі це настільки розповсюджене явище,що вже перестаєш цьому дивуватия і просто виникає запитання : навіщо люди занапащюють свої душі?Невже гроші важливіші ніж кохання?В тексті сказано,що ці жінки були «Людьми з двома душами.З двома серцями.»,проте як на мене,вони були без душ і без сердець.Їх душа – плотські утіхи,які вони вважали коханням,їхні серця – це гаманці,набиті грошима чоловіків.Прикра,але така звична для нас реальність.
Хоча з іншого боку,мені жаль таких жінок.Вони вважали,що гроші принесуть їм щастя,але вони помилилися.Як би багато грошей ти не мав,все одно твоя душа прагнутиме всепоглинаючого,сильнішого за все на світі почуття – Кохання.
На закінчення,хочу додати,що цей філософський детектив мені сподобався,автору вдалося мене зачепити,він змусив мене замислитися над природніми інстинктами та бажаннями,над тим,чи може існувати кохання без пристрасті і навпаки,і чи дійсно усе в цьому світі продається?Мораль цього роману наведу рядками з нього ж : «Душа продається все одно»,проте мені дійсно хочеться вірити в інше…
Отже,вчіться,розвивайтеся,читайте цю книгу,і повірте,вона змусить вас замислитися над людською природою.А мені хочеться вірити,що все не так погано і що наївний вислів «Omnia vincit amor!»(«Кохання перемагає все!») таки правда.

Оцініть рецензію:
Зараз присутні 0 користувачів та 2 гостя.