Як сова бджіл випасає

Пастух бджіл. Наталя Пасічник
автор:
Наталя Пасічник
0

«Пастух бджіл», а намальована сова. Нова книга Наталі Пасічник. Читач глянув на обкладинку - і не зрозумів, як пов´язана назва із зображенням. Далі слідує коротка анотація на два речення. І читач поліз до тлумачного словника з´ясовувати значення слова «архетиповий». Отже, перед тим, як почати читати, пересічний віршолюб уже двічі «спотикнувся».
У збірці знаходимо три розділи, кожен з яких має назву. Останній іменований так само, як і вся книга в цілому. Він - найбільший. Перший - найменший. З нього традиційно і слід почати.
«Портрети доби Ренесансу». Цей розділ налічує 8 віршів, усі вони - безіменні. Один має ініціальну присвяту - Г.Г. Це вірш ніби від імені чоловіка - жінці. Загалом у збірці неодноразово можна спостерігати такі родові коливання, коли поезія написана то від особи чоловіка, то від особи жінки. Прийом «очоловічення» надає поезії особливого психологізму.
Вид римування найчастіше АААБ і АБАБ. Розміри коливаються залежно від тематики. Строфи - чотирирядкові. Усього їх, як правило, три, але трапляються дві. Деякі вірші не розбиті на строфи. Це переважно білі вірші, якими найбільше рясніє третій розділ збірки. Що ж до першої частини, то в ній містяться вірші цілком романтичні, часом - еротичні, тоді як поезії третього розділу, навпаки, більш філософські.
Другий і третій розділи збірки вирізняються використанням німецьких фраз без перекладу у виносках. Один із віршів має німецьку назву - «Nach hause». В цілому назву мають 4 поезії другого розділу й 13 - третього. У кожній із частин міститься однойменний вірш, що дає назву всьому розділу. У третьому розділі знаходимо кілька присвят, зокрема Антоничу, Федюку, Скибі. Поезія «Елегії», що складається з трьох мікрочастин, присвячена таємничому Р.С.
Тематика віршів загалом різноманітна: тут і вірші про кохання з елементами еротичного, і вірші філософські з мотивами трагічного («накурено - спаковані постелі»). Усі вірші Пасічник - глибоко ліричні, часом навіть жіночні, а крім того інтелектуалізовані. Авторка використовує архаїзми, семантичне переосмислення («півні виклюють очі», замість ворон), повтори, алюзії (натяки). Сама назва збірки - це перифраз до прізвища поетки (Пасічник = пастух бджіл).
Свою книгу авторка намагається наблизити до числових текстів, тобто надати символізму структурі й змісту. Частин - три, кожна з них датована 2006, 2009 і 2012 роком у різниці в три роки між ними. Тобто бачимо прив´язку до фольклорного числа «3». Цим поетка створює навколо збірки ореол архетиповості.
Часом рядки поезій надто довгі - і зникає відчуття ритмічності навіть там, де рима, в принципі, є. Інколи тенденція до розлогості, розповідності, епічності заважає сприймати поезію як таку. Але суттєвим недоліком є не це. Більше спантеличують чорно-білі малюнки-абстракції, вміщені поміж віршами збірки. Їх роль у книзі не зовсім зрозуміла.
Коли читач, підходячи до стелажу із книгами, бере до рук котрусь із них, його увагу одразу привертає дизайн обкладинки і загальна структура книги. Спочатку він помічає, як виглядає книжка, як вона побудована, чи читабельний у ній шрифт, переглядає анотацію - і вже тоді потенційний покупець вирішує, купувати чи не купувати. Читатиме людина вдома, а от дивиться на книгу вона саме тут і саме зараз. Отже, перше враження від книги має спонукати до прочитання. Перше враження від книги Пасічник псується обкладинкою й анотацією на початку, а друге - незрозумілими малюнками всередині, які відволікають увагу від текстів. Інколи, в деяких моментах, збірці бракує простоти, яка б наблизила її до масового читача. Прочитавши анотацію, пересічна людина подумає: «Це - заскладно для мене». А в ідеалі кожна особа, розгорнувши книгу, має подумати: «Це - ПРО МЕНЕ! Це - ДЛЯ МЕНЕ». Людина повинна знаходити у книгах себе. У цьому, власне, успіх поширення твору(-ів) та завоювання нею(ними) якомога більшої читацької аудиторії.

Оцініть рецензію:
Зображення користувача RugukYrkin.

А я не погоджуюсь з вами,

А я не погоджуюсь з вами, якщо б беручи книгу в руки, ми завжди думали "це для мене заскладно" то взагалі перестали б читати. Взявши книгу до рук, з думкою купувати чи не купувати, то напевно (скоріш за все) читач пролистає та перечитає декілька віршів, а вони не такі вже й погані :) Але це лише моя думка - не професіонала :)))))

...з гіркої трави її диму густого
зі слів що не вимовиш жодною з мов
безмежно углиб проростає дорога
і знаки лишає на дні підошов

долоні твої у яких по червінцю
аби відкупитись від чорних почвар
йдемо і безодня під нами іскриться
немов не вдалося позбутися чар

так мокре пташа затріпоче між листям
і звістка сумна не дійде до людей
що ліс який раптом закінчився містом
сховав нас обох і тепер не знайде...

Зображення користувача Юлія Юліна.

Я суджу по тому, як реагують

Я суджу по тому, як реагують на книжки люди, які мене оточують, зокрема, мої однолітки. Дуже часто я чую думку: "Я не розумію постмодерної літератури, бо там дуже багато слів, значення яких я не знаю". Нарікають на відсутність фабули в прозі певного письменника, на надлишки філософії у творі (не філософії життя, а філософії як науки), на надмірне термінологізування і т.д. Люди не можуть зрозуміти твір, бо він закладно написаний. Тому я за спрощення перш за все форми подачі. Треба залишати глибинний зміст, але спрощувати зовнішню оболонку.

Зображення користувача RugukYrkin.

АГА :) Ну є таке. Ніби і

АГА :) Ну є таке.
Ніби і легко читається, але "залазти" в середину вірша і відразу важко :)

Зараз присутні 0 користувачів та 2 гостя.