You are here
Дитяча література
Мандрівний замок Хаула
Перекази та спойлери (7)
Пеппі Довгапанчоха
При всій моїй повазі до Астрід Ліндґрен, яка дала життя Карлсону і створила гарну фентезі новелу “Міо мій Міо”, я не розумію, як таке можна було написати.
Пригоди Тома Сойєра - про неабияке “ледащо”
Я з тих людей, що в шкільні часи читати не любили. Здебільшого бо багато задавали на позакласне читання і багато чого здавалось нудним ще навіть не спробувавши. Так що “Пригоди Тома Сойєра” я теж пропустила, точніше читала по хрестоматії в скороченому варіанті. І ось нарешті трапилась нагода перетнутись із цією книгою. Без сумнівів хороша і цікава навіть в моєму віці. Сюжет, мабуть усім відомий. Том, хлопчисько, що живе зі своєю тіткою Поллі та вічно потрапляє в клопоти й постійно пустує.
Тореадори з Васюківки - така собі машина часу
Ех, якби вдалось скинути років 30 і опинитися в тій самій Васюківці, щоб разом з героями книги, Явою і Павлушею, стати на шлях пригод. Прочитавши про їхні витівки малих бешкетників, поміж то згадуєш своє босоноге дитинство, коли при відсутності інтернету і гаджетів постійно потрібно було вигадувати з друзяками нові ігри та розваги. Нескінченні ігри в войнушки, піратський абордаж (кораблем був дуб що розрісся у дворі) і ігри в шпигунів переривав тільки мамин крик: “Додооооомууууу!”.