Пятый ребенок. Бен среди людей / The fifth Child. Ben: In the World

Ваш голос: Немає Середня: 2.3 (3 оцінок)
Купити в магазині:
нема пропозицій
Анотація:

Дилогия "Пятый ребенок" и "Бен среди людей" - шокирующая история о благополучной семье и ребенке-уроде, находящемся на примитивной ступени развития, изгое в родном доме и в окружающем социуме, во многом сопоставима с культовым "Франкенштейном" Мэри Шелли.

Рецензії на книгу

Нема рецензій

Відгуки

Це не одна з книг, які зазвичай просто обдумують - надто вже багато питань повисли в повітрі і чекають моменту обговорення, живого діалогу, порівняння і суду всіх сторін.

Мрійники знаходять одне одного і спробують робити те, що ніхто досі не зміг - бути щасливими. Вони дивляться в одному напрямку, знають, що для них є щастям, їм невимовно пощастило мати в союзниках одне одного - перші кілька років пару друзів, коханців, споріднених душ (бо як іще назвати людей, які знають думки свого партнера і відповідають на непромовлені слова вголос?) супроводжує успіх. До п'ятої дитини. Далі ж - вибір, малий і великий вибір, який відділяє від щастя щоразу, як ти його відчуваєш порами свого серця.

Питання моралі у нашому жорстокому світі. Первісні інстинкти та містика. Викривлений материнський інстинкт, який працює з перебоями, та інстинкт збереження себе та сім'ї. Вбивство одного на благо інших чи вбиство всіх заради одного. Скільки ж ще питань/проблем/дилем/каменів спотикання можна виділити? 

Авторка вразила правдоподібністю: діалогів, характерів, ситуацій, почуттів. Нобелівська лауреатка Лессінг просто таки купує читача простотою та реальністю, розташовує до себе наближеністю і схожістю з життям, яким ми його бачимо щодня - вдома, по сусідству, на вулиці і в натовпі.
 В цій книзі немає місця сльозам і шмарклям, як і немає місця полум'яних любовним сценам. В ній - віра в мрію та своє кохання, сила і стійкість робити те, що вважаєш правильним на спротив світ, почуття обов'язку, нав'язане канонами суспільства, в цій книзі присутня дружба в зачаткових проявах, притеплені інстинкти та подвійні стандарти.

Скоріш за все, я не читатиму продовження дилогії - "Бен серед людей". Проте рекомендую "П'яту дитину" читачу, який стомився від фантастики, детективів, драм, читачу, який прагне включити мозок і осмислити речі, які йому природою не дано зрозуміти.

P.S. Мабуть, мій інстинкт притуплений або й зовсім відсутній, проте я на стороні Девіда.

Зображення користувача Оксанка Ерстенюк.

Цитати з книги

Гарриет и Дэвид встретились на служебной вечеринке, куда ни он, ни она особо не хотели идти, — и каждый сразу понял, что долго ждал этой встречи. С кем-то немодным, консервативным, чтобы не сказать, отсталым, замкнутым, своенравным: так люди говорили об этих двоих, и не было конца нелестным определениям, которые им давали. А они защищали то мнение о себе, которого упрямо держались сами: они простые люди, и потому никто не вправе осуждать их за эмоциональную утонченность и аскетизм только из-за того, что эти качества нынче не в моде.

Она поняла, что это выражение внимательной отстраненности — зеркало ее самой. А его веселость она расценила как напускную. Дэвид так же мысленно оценивал Гарриет: было видно, что сборища вроде этого нравятся ей не больше, чем ему. Они уже знали друг о друге, кто есть кто.

Они говорили так, будто обоим долго не удавалось ни с кем поговорить, будто изголодавшись по беседе. Они сидели близко и болтали, пока шум в комнатах по ту сторону коридора не начал стихать, и тогда они потихоньку вышли из здания и отправились к Дэвиду домой, это было недалеко. Там они легли на кровать и лежали, держась за руки и разговаривая, иногда целовались, а потом заснули. Она почти сразу переехала к нему, потому что денег у нее хватало только на комнату в большой коммунальной квартире. Они решили весной пожениться. Чего ждать? Они ведь созданы друг для друга.

Теперь он стал таким, каким зарекался быть. Джеймс больше не поддерживал их семью, только платил за Люка. Прямота и открытость, которые шли от упрямой веры Дэвида в себя, покрылись слоем его новой самоуверенности. Гарриет понимала, что, если бы ей довелось встретиться с Дэвидом сейчас, он показался бы ей жестким. Но жестким он не был. Твердость, которую Гарриет в нем чувствовала, была не чем иным, как стойкостью. Он умел добиваться и терпеть. И они по-прежнему были похожи.

— Мы наказаны, вот в чем дело.
— За что? — спросил он, заранее насторожившись, потому что в ее голосе звучали ноты, которые он терпеть не мог.
— За самонадеянность. За то, что думали, что сможем быть счастливыми. Счастливыми только потому, что мы так решили сами.

Хто прочитав книгу

Лінки та віджети

Використайте код нижче для додавання обкладинки на книгу в тексті рецензії, добірці і т. д. докладніше
<isbn>978-569959463-4</isbn>
Зараз присутні 0 користувачів та 6 гостей.