Ґудзик

Ваш голос: Немає Середня: 4.6 (14 оцінок)
Ґудзик. Ірен Роздобудько

Автор: Ірен Роздобудько

Тематика: 
стосунки
Видавництво: 
Нора-Друк
ISBN: 
978-966296166-9 
Рік видання: 
2011
Купити в магазині:
нема пропозицій
Анотація:

Дія роману починається наприкінці 80-х років минулого століття. Фатальна зустріч у мальовничому куточку Карпат змінила життя головного героя Дениса. Він пройшов всі кола пекла в Афганістані, але вижив. 20 років потому ми знову бачимо Дениса, але тепер він - успішний керівник рекламної компанії. Проте минуле кохання знову увірвалося в його життя, і все летить шкереберть.
У цьому романі немає смертей і катаклізмів, але трагічне непорозуміння між головними героями спричиняє драматичні події. Кожен герой цієї книги по-своєму прагне щастя та не вміє цінувати подарунки долі. А тим часом янгол грає маленьким загубленим ґудзиком...

Рецензії на книгу

Набуток

Вивести з даного роману якийсь бодай один повчальний висновок, мабуть, не зможу. Не знаю чи вчить цей твір чогось взагалі. Чим він однозначно є, так це витвором мистецтва. А завданням витвору мистецтва, перш за все, є надання естетичного задоволення особі, яка його сприймає.

0
Зображення користувача EduardGol.

Відгуки

Приємний роман про кохання. Незвичайна дівчина,талановита художниця яка віддалася своєму коханню й чоловік якого з нею пов'язує не тільки обручка,а й далеке,болюче й примарне минуле.

Зображення користувача Emili F. Avern.

Цитати з книги

“Якби люди могли бачити - як у кіно! – порухи душі, вони могли б краще зрозуміти події, які відбуваються в їхньому власному житті.”
(Ірена Роздобудько - Ґудзик)

“Життя не має смаку, в чистому вигляді воно – як дистильована вода. Ми самі подаєм до нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку – серце болить сильніше”
(Ірена Роздобудько)

“Весілля та похорон – ось дві вистави, в яких “винуватці події” не грають ніякої ролі. Це – колективний труд, ритуал, де неможливо подумати про суттєве значення цих обрядів. Яке діло збудженому натовпу до парочки, що сидить за столом на чільному місці й періодично схоплюється за сигналом “Гірко!”? Це лише команда випити… Як добре, що ми цього уникли!
(Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“Похорон? Уяви, як тяжко, коли на тебе дивляться, немов на ляльку… А ти не здатен поворухнутись й висловити протест проти цього споглядання. Хіба тоді надходить розуміння втратити? Похорон – це також колективна праця, коли накривають столи, разом чистять картоплю – відрами (!) та ліплять пиріжки. Хто все це вигадав? Смерть і любов – дві таємниці, в яких немає місця для сторонніх! ”
(Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“З часом ми всотуєм одне одного відчайдушніше, ніби спраглі, адже починаємо розуміти, що жодна мить не повториться.” (Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“Якби люди могли бачити - як у кіно! – порухи душі, вони могли б краще зрозуміти події, які відбуваються в їхньому власному житті.” (Ірена Роздобудько - Ґудзик)

“Тільки людина здатна брехати. У природі брехні не існує. Хіба брешуть дерева, птахи, вода? Завжди відчуваю брехню, як звір – усією шкірою, усім, що є всередині мене, - від шлунка до душі. Можна жити бідно, безтямно, дурнувато, легковажно, важко, але при цьому жити чесно – необхідно! Інакше – морок, ніч, смерть… Найстрашніше – втратити віру. Її гублять раз – і назавжди… А потім шукають. І знаходять виправдання собі. Роблять вигляд, що усе гаразд, і посміхаються. Але хіба це життя?”(Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“Кожен у цьому житті несе свій хрест, - сказала стара. – Що більше помилок робить людина –то тяжчий цей хрест. А твій, дитино, зовсім маленький. Неси його, терпи та віруй…” (Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“Життя не має смаку, в чистому вигляді воно – як дистильована вода. Ми самі подаєм до нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку – серце болить сильніше. ” (Ірена Роздобудько – Ґудзик)

“Життя завжди здавалось мені випадковістю. Я й зараз вважаю, що треба благословляти лише один день, який розпочинається за вікном, і не замислюватись про два найближчих! Усе, що я вибудовувала у своїй уяві, було зруйноване в одну мить – затишний будиночок, подорожі, море квітів на підвіконні, бібліотека, зібрана з любов’ю, кіт і пес, картини на стінах, фільми, які хочеться дивитись у двох, музика, дощ, сніг, новорічні свята, камін, хрусткі простирадла й, звичайно ж, приємна важкість немовляти на перехресті рук… Нелегко усвідомлювати, що цього вже НЕ БУДЕ.

Хто прочитав книгу

Лінки та віджети

Використайте код нижче для додавання обкладинки на книгу в тексті рецензії, добірці і т. д. докладніше
<isbn>978-966296166-9</isbn>
Зараз присутні 0 користувачів та 4 гостя.