You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Еротика, інтертекст і яблука в кленовому сиропі
Література – то така страва, яку варто подавати… а от холодною чи гарячою – справа виключно авторська. Поки писанина лежить традиційно у шухляді або по-новітньому покоїться десь на електронних носіях – вона так і лишиться просто «писаниною» і ніколи не стане літературою. Тому з’ява нової книги – як пологи – не легка, але результатом переважно лишаєшся задоволений. Таким чином ти стаєш літературою, а от якою – це вже діло за часом і читацьким смаком. Чим її приправляти – теж дуже особисте: хтось любить гостріше, хтось солодше, комусь з кров’ю, а комусь з полуницею…
Метаморфози екзистенціалів у творі А.Федя «Переддень Доби Водолієвої»
Проблема відношення людської особистості до екзистенціалів страху, самотності, свободи, кохання, смерті була й залишається однією із закритих, проте, актуальних у соціумі. Філософська рефлексія в контексті теми страху та його модифікацій і екзистенціалів є глибинним фундаментом для розуміння аксіології та онтології людини у філософії А.Федя.
Червоний
чи було у вас коли-небудь так,що,читаючи книгу, ви не могли знайти слів,аби описати все те,що відчуваєте? чи хотілось вам плакати лише від того, що книжка закінчилась? чи уявляли ви себе одним з героїв цієї книжки? на кожне з цих питань я можу відповісти тверде «ТАК»! за своє не надто довге життя я прочитала безліч десятків, чи ба,сотень різних книжок, починаючи від дитячої усіпусішної маячні, закінчуючи серйозними всесвітньовідомими романами. та лише цього року я знайшла для себе найкращу з найкращих, саме таку книгу, яка залишиться у моїй пам'яті назавжди.
Цвет кожи ничего не значит. Уродство живет внутри. Быть уродом — значит быть гадким, злым человеком.
"Границы у нас в головах..."
Тільки дочитала цю книгу (а прочитала я її на одному диханні) сіла писати рецензію. Я й читати її почала з цікавості, бо переглянувши порядка 20-ти рецензії на неї не побачила жодної негативної, чи, принаймі, байдужої.
Події відбуваються у 60-хх роках, в Америці, штат Місісіпі. Це ж період дитинства наших батьків, період науково-технічного процесу і, при цьому, десь у світі, одні люди принижують і знущаються над іншими лише через те що шкіра в них іншого кольору!
Гра в омоніми
Після довгої перерви відома львівська поетка порадувала читачів новою книжкою віршів. На звороті обкладинки вміщений відгук Сергія Жадана, де він порівняв Галку з родинним лікарем, який пише «легко, відсторонено й відверто, так що психоаналіз перетворюється на психоделіку з терпкими домішками драйву, якого їй не бракує». Ця цитата недарма прикрашає видання, адже на презентації в Києві Галина Григорівна підтвердила значимість цих слів: «Я тому і дала цю цитату на обкладинку, бо вона точно передає моє ставлення до поезії і навпаки.
У царстві Мельпомени
Драматургія - не просто літературний вид чи складова
театрального дійства, а й «теорія можливостей представляти
світ» (за П.Паві). Вона презентує особливі ігрові моделі світу, які
вбирають основні константи свого часу і свого народу,
транслюють їх наступним поколінням та іншим культурам і
впливають на них. Це унікальний феномен культури, складний,
елітарний і надзвичайно важливий для кожного народу.
(Із прологу до збірника "Авансцена")
Відгук на книгу: Три мушкетери
Цю книжку треба було б прочитати ще у середньому шкільному віці, от тоді можна було б, напевно, відчути дух усіх тих пригод, переживати разом з героями а не весь час аналізувати їх вчинки. Я той час прогавила і взялась читати "Три мушкетери" десь у 26 років. Читала, весь час порівнювала з фільмом, читаючи уявляла лише тих Атоса, Портоса і Араміса, яких зіграли російські актори, нууууууу і не змогла дочитати)) Хороша книга але - усьому свій час :))
Три сходинки Голодомору
Слово до юного читача
Юний друже! Еліна Заржицька написала для тебе незвичайну повість.
Ти запитаєш мене, а чим вона незвичайна?
А я відповім:
– Тим, що повість називається “Три сходинки голодомору”.
Ти, юний читачу, мені заперечиш:
– Та ж про голодомор в Україні із далеких тридцятих років минулого століття написано дуже багато за роки нашої Незалежності!
"Якби" не завжди спрацьовує.
Прочитала швиденько,хотілося знати,як там сюжет розгортатиметься,але...не вразила мене ця книга,на відміну від всіх інших творів пані Ірен. Ідея цікава,але чогось мені не вистачило. Чи може забагато я Роздобудько вже перечитала,Все відбулося прогнозовано для мене,а я звикла,що Ірен дивує.Єдине,що дуже мені сподобалося-думка,про сприйняття нами наших батьків.Батьки завжди є чимось вищим,авторитетнішим,ніколи не думаємо(не уявляємо),що вони могли так само відпочивати з друзями,веселитися,робити нерозважливі вчинки,вести дурні розмови..))
Рецензія на книгу Еліни Заржицької «Як черепаха Наталка до школи збиралась» (видавництво «Пороги», м. Дніпропетровськ, 2011 р.)
Коли береш книгу, то одразу звертаєш увагу на її гарне художнє та поліграфічне виконання. Вона ніби сама проситься до рук – така яскрава і весела в неї обкладинка! А які чудові малюнки, виконані дітьми, що навчаються в інтернатах Дніпропетровської області. Це велика знахідка – оздоблювати дитячі видання малюнками самої малечі, ніби коштовностями діадему прикрашати. Тільки талановиті та старанно написані твори можуть надихнути дітей на творчість!