Літак без неї

Мішель Бюссі обирає незвичний спосіб розповіді. Він переносить детективну інтригу в площину людської ідентичності. Тут істина не ховається в підозрюваних, а розчиняється в питаннях «хто я». Книга спирається на два полюси — холодний розрахунок приватного детектива та крихкість дитини, яка опинилася в центрі боротьби двох родин. Оповідь насичена деталями, але вони не виконують функції декорацій. Кожна дрібниця перетворюється на слід, який веде то вперед, то назад, змушуючи сумніватися в будь-якій «знахідці». Автор показує, що любов здатна стати одночасно опорою й зброєю. Дві родини, що борються за право назвати дитину своєю. Це не конфлікт «правоти», а конфлікт болю, який не можна виміряти доказами. Фінал роману важко передбачити, навіть якщо уважно стежити за кожною підказкою. Це відкриття, що змушує озирнутися й переглянути значення всіх попередніх сцен.