Як король Ельфгейму зненавидів оповідки

Ця книга щось на кшталт додатку до трилогії. Як окреме джерело світла, яке оголює те, що раніше ховалося в тіні. Блек пропонує не нову історію, а зміну перспективи. Вона дозволяє Кардану говорити голосом того, хто довго не мав права на власну правду. Його минуле не драматизується й не романтизується. Блек подає його кусками, як уламки скла. Навіть найжорсткіші моменти не перетворюються на трагедію. Вони залишаються просто реальністю, у якій він колись жив. «Як король Ельфгейму зненавидів оповідки» — це погляд у серце персонажа, якого легко було сприймати поверхово. Це мандрівка крізь його зворотний бік. Не монархічний, не магічний, а людський — хоч він і не людина.