- Ти б якось заглянув до мене, - запропонував Сашко. - Ми все киваємо: якось чи колись. Древні казали: принесіть мені одну квіточку зараз, а не вінок на могилу.

Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи, і навіть не просто результат, а добро содіяного, звершеного, подарованого комусь. Хто не відчув того - обікрав себе. То жебрак, який прожив серед багатих і щасливих людей.

Багато без чого люди можуть прожити, проте не хочуть, а потрапивши в отой вир, уже й не можуть, ускладнюють буття й сточують в шарпанині нерви.

Немає кінця людському пізнанню, й, можливо, в цьому її рятунок.