Можна сміливо сказати, що кожен, хто провів бодай день з вудочкою на річці або озері, досхочу надихався ароматом трав, почув пересвист пташок і курликання журавлів, побачив у темній воді бронзовий чи сріблястий блиск великої риби, хто, нарешті, відчув її пружинистий біг на тоненькій забринілій волосіні, - той потім довго згадуватиме цей день, як один із найщасливіших днів свого життя.

Звичайно, досвід приходить сам по собі, з часом, але який сенс відкривати давно відкриту Америку?

На блідих квіточках кущів діловито гуділи бджоли; тукав дятел десь вгорі; дві пташки, пурхаючи з гілки на гілку, подивлялись на нас і несподівано зливались в обіймах. Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками. В траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя. Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір'ям похоті, сильний, одвертий, простий.

Небо було синіше од моря, море було синіше од неба. Мені здавалося, що вони заздрять одне одному.