Старий-новий університетський роман (campus novel) Анатолія Дністрового переносить читача в провінційний Ніжин – славнозвісне гоголівське місто, овіяне легендами та містикою. Правда, про великого письменника там ідеться хіба що в географічному контексті й чогось таємничого та надприродного не описується. Натомість в «Патетичному блуді», себто «Тибеті на восьмому поверсі» (нова назва роману) розповідається про звичайнісіньких спудеїв з їхнім безтурботно-розбещеним життям, про звичайну обшарпану «общагу», нещасливі долі викладачів.

Лірика Ярослава Карпця зворушена меланхолійними струнами, де «у грації танцю ми поєднались». Такі вірші вибудовують асоціативну канву переживань та відчуттів ліричного героя. Є рядки що структурно нагадують прийом тези й антитези Павла Тичини із збірки «Замість сонетів та октав», як-от:

яблуко…

гарячим сонцем

міниться…

червонощоке, соковите.

аж ось зірветься

від пориву вітру –

впаде,

розколеться,

згниє…

на сонці

Така приреченість часто завдає болю й людині, тому маємо підставу сприймати вірш як наскрізну метафору із персоніфікованим образом яблука.

В «УПА» з'явилася книжка вибраної поезії Юрія Андруховича. Власне, до червоного й ошатного видання увійшло не все з п’яти збірок Юрія Ігоровича. Причина в тому, що тексти, написані для гурту «Мертвий півень», за визначенням Патріарха, − зовсім інший жанр.
Тому фани творчості автора й музичні гурмани водночас не побачать улюблених хітів у цій книжці. Натомість основний корпус текстів «БУ-БА-Бістського» періоду та «Листи в Україну» вкотре потішать читацьку аудиторію.

Після довгої перерви відома львівська поетка порадувала читачів новою книжкою віршів. На звороті обкладинки вміщений відгук Сергія Жадана, де він порівняв Галку з родинним лікарем, який пише «легко, відсторонено й відверто, так що психоаналіз перетворюється на психоделіку з терпкими домішками драйву, якого їй не бракує». Ця цитата недарма прикрашає видання, адже на презентації в Києві Галина Григорівна підтвердила значимість цих слів: «Я тому і дала цю цитату на обкладинку, бо вона точно передає моє ставлення до поезії і навпаки.