Сукупність різнопланових текстів, об’єднаних у книзі «КХС», є черговим виверженням суперечливих ідей експериментатора від літератури Дмитра Савченка. Автор у звичній для нього манері працює зі словом на межі нарису, есе, поезії та документалістики, плекаючи свій індивідуальний жанр – провокація. Тези, викладені у різноатмосферних частинах книги, є зухвалим нападом на міщанський формат мислення та підставою для обурення з боку «нормальних громадян». Натомість творчих та дозовано схиблених персонажів ця книга має щонайменше зацікавити, а, можливо, й послугувати приводом для створення сект з радикально політичним відтінком.