Цитати

Цитата автора: Михаил Булгаков книга: Мастер и Маргарита

...что бы делало твое добро, если бы не существовало зла, и как бы выглядела земля, если бы с нее исчезли тени?

Оцініть цитату:
0

Цитата автора: Михаил Булгаков книга: Мастер и Маргарита

...Тот, кто любит, должен разделять участь того, кого он любит...

...Вторая свежесть - вот что вздор! Свежесть бывает только одна - первая, она же и последняя. А если осетрина второй свежести, то это означает, что она тухлая!

...Никогда и ничего не просите! Никогда и ничего, и в особенности у тех, кто сильнее вас. Сами предложат и сами всё дадут...

... Недоброе таится в мужчинах, избегающих вина, игр, общества прелестных женщин, застольной беседы. Такие люди или тяжело больны, или втайне ненавидят окружающих...

...Кто сказал, что нет на свете верной, вечной Любви? Да отрежут лгуну его гнусный язык!

Оцініть цитату:
0

Цитата автора: Олесь Гончар книга: Тронка, Собор

Нічого нема страшнішого, ніж бачити стару людину в риданні...

Оцініть цитату:
0

Цитата автора: Еліна Заржицька книга: Як черепаха Наталка до школи збиралася

День 7
Як Наталка до школи збиралася

– Маю гарний наплічничок для зошитів і книжечок, – виспівувала черепаха Наталка, милуючись своїм новеньким яскравим наплічником.
У двері хтось постукав.
– Хто там? – запитала Наталка.
– Листоноша. Вам пакунок. Від бабусі.
Наталка відчинила двері, взяла пакунок, розгорнула його і... Ні, ви ніколи не здогадаєтесь! Це був точнісінько такий самий гарненький наплічник!!!
За п’ять хвилин Наталка отримала ще два пакунки, а потім ще вісім. (І всі – від люблячих родичів, точнісінько з такими ж наплічниками).
– Що мені робити з цими...– схлипувала Наталка.
А потім вигадала. Вона подарувала їх своїм однокласникам. Відтепер увесь клас дружно співає: «Маю гарний наплічничок...».

День 8
Як Наталка Тришу читати навчила

– Не розумію я ці літери. Як із них слова утворюються? – скаржився черепашці Наталці засмучений Триша.
– Але ж це так легко, – втішала його Наталка. – Треба тільки захотіти зрозуміти.
– А як? – пробелькотів Триша.
– Ну, наприклад, слово «дощ», – пояснювала Наталка. – Послухай, як він шумить у лісі: д-щ, д-щ, д-щ...
– Зрозумів! Зрозумів! – захоплено закричав Триша.
Так Триша навчився читати.

День 10
Як Наталка пуголовку Грицьку допомогла

– Ох, ох...ух, ух...– жалісно стогнав пуголовок Грицько, виглядаючи з води.
– Що з тобою? Чи не захворів? – запитала його добросерда черепаха Наталка.
– Ні, я здоровий. Тільки в школу дуже хочу. А в мене ще лапки не виросли і хвіст не відпав. Коли ще я жабенятком стану, – скаржився сумний Грицько.
Наталка замислилась.
– Не журись, – нарешті сказала вона. – Я знаю, як тобі допомогти. Зараз я наповню водою склянку, посаджу тебе в неї і піду до школи. Будемо разом вчитися, за однією партою.
Грицько відчував себе щасливим. Наталка теж. Адже їй до вподоби допомагати друзям. А вам?

День 14
Наталка каже: «До побачення»

– Час готуватися до зими, – нагадала черепаха Наталка сороці Соні. – Я вже утеплила свою нірку.
– Невже ти будеш спати всю зиму? – з жахом запитала Соня. – Як же ми без тебе? Ми ж засумуємо! Ми ж без тебе пропадемо!
– Я теж хвилююся, – зітхнула Наталка. – Бо хто ж буде за вами доглядати, втішати, виховувати? Але нічого не поробиш...
– Але ми точно будемо за тобою сумувати, – зацокотіла Соня.
– Не треба, – промовила черепашка. – Зима – не час для пригод. Перекажи всім, кого зустрінеш, що я прошу їх поводитися тихо – до наступної весни. Приходьте до моєї нірки, коли розквітнуть проліски. До побачення!
Сорока полетіла, а черепашка зникла у нірці.

Оцініть цитату:
0

Цитата автора: Іван Котляревський книга: Енеїда

Енея заболіли ноги,
Не чув ні рук, ні голови;
Напали з хмелю перелоги,
Опухли очи, як в сови,
І ввесь обдувся, як барило,
Було на світі все немило,
Мисліте по землі писав.
З нудьги охляв і ізнемігся,
В одежі ліг і не роздігся,
Під лавкою до світа спав.

Прокинувшися, ввесь трусився,
За серце ссало, мов глисти;
Перевертався і нудився,
Не здужав голови звести,
Поки не випив півквартівки
З імбером пінної горілки
І кухля сирівцю не втер.
З-під лавки виліз і струхнувся,
Закашляв, чхнув і стрепенувся:
“Давайте, — крикнув, — пить тепер”

:)

Оцініть цитату:
0

Цитата автора: Рей Бредбері книга: 451° за фаренгейтом

Ненавижу римлянина по имени Статус Кво... Шире открой глаза, живи так жадно, как будто через десять секунд умрёшь. Старайся увидеть мир. Он прекрасней любой мечты, созданной на фабрике и оплаченной деньгами. Не проси гарантий, не ищи покоя — такого зверя нет на свете. А если есть, так он сродни обезьяне-ленивцу, которая день-деньской висит на дереве головою вниз и всю свою жизнь проводит в спячке. К чёрту!… Тряхни посильнее дерево, пусть эта ленивая скотина треснется задницей об землю!

Оцініть цитату:
1

Цитата автора: Рей Бредбері книга: 451° за фаренгейтом

Человек в наше время — как бумажная салфетка: в неё сморкаются, комкают, выбрасывают, берут новую, сморкаются, комкают, бросают…

Оцініть цитату:
0

Цитата автора: Александр Солженицын книга: Раковый корпус

«…Нельзя быть таким слишком практичным, чтобы судить по результатам, — человечнее судить по намерениям….»

«…Раз и навсегда никто на земле ничего сказать не может. Потому что тогда остановилась бы жизнь. И всем последующим поколениям нечего было бы говорить…»

«Кто оптимист? Кто говорит: вообще в стране все плохо, везде – хуже, у нас ещё хорошо, нам повезло. И счастлив тем, что есть, и не терзается. Кто пессимист? Кто говорит: вообще в нашей стране всё замечательно, везде – лучше, только у нас случайно плохо…»

«Две тысячи лет уже сказано, что иметь глаза – не значит видеть…»

Оцініть цитату:
2

Цитата автора: Александр Солженицын книга: Раковый корпус

«…Совсем не уровень благополучия делает счастье людей, а отношения сердец и наша точка зрения на нашу жизнь. И то и другое – всегда в нашей власти, а значит, человек всегда счастлив, если он хочет этого, и никто не может ему помешать...»

Оцініть цитату:
1

Цитата автора: Лілія Черен книга: Обійми сукуба

Дві зустрічі

***
Вони зустрілися вперше, коли їм було по три роки. Чорнявий хлопчик з синіми очима і дівчинка з попелястим волоссям. Мала притуляла до грудей пухнастого сірого зайчика і дуже соромилася. А він підійшов до неї і сказав:
- Не бійся, тепер я буду з тобою.
І вони так довго сиділи, взявшись за руки, під великим портретом Леніна, що висів у коридорі.
Не пройшло й року, як одного разу навесні його мама прибігла серед дня до дитячого садочка і сказала, що він має йти. Хлопчик поцілував свою маленьку подружку у щічку й сказав:
- До завтра, Альонко!
Але мама боляче смикнула за руку:
- Ніяких завтра, Іоганне!
А потім почалася війна.

***
Вони зустрілися вдруге, коли портрет Леніна вже зняли. Одного весняного ранку до дитячого садочка прийшов високий сивий чоловік. Він став посеред коридору і пильно вдивлявся у місце на стіні, на якому виднілася трохи світліша пляма із діркою зверху. Чоловік натужно дихав, як дихають астматики у вологу погоду.
До нього підійшла стара сива прибиральниця у вицвілому синьому халаті.
- Чого вам треба? – спитала втомлено.
- Wie bitte? – перепитав Іоганн.
- Це дитячий садочок, сюди чужим не можна! Ви помилилися! – І вона замахала на нього своїми тонкими сухими руками.
- Entschuldigung! – перепросив чоловік і застукотів до виходу своєю паличкою.

***
- Ваші душі вже достатньо зрілі, щоб зустрітися у наступному житті, – сказав Помічник.
Душа Іоганна засвітилася любов’ю до своєї половинки, яка була поруч. Але потім він якось збентежився і перепитав:
- Ми зустрінемося лише один раз? Це надто мало! Ми можемо помилково пропустити один одного.
- Ні, – загадково посміхнувся Наставник. – Ми влаштуємо вам дві зустрічі.

Оцініть цитату:
0
Зараз присутні 0 користувачів та 4 гостя.