Роман наповнений штампами, які вже мені зустрічалися у книгах, фільмах: на кшталт мегалітичної кладки, великих блоків чи списку дат катастроф та кількості їхніх жертв (автор навіть сам у тексті називає фільм, де весь сюжет закручений навколо такого списку). Деякі пасажі теж мені здаються підозрілими, але мені ліньки їх перевіряти.

Коли роман "Біллі Саммерс" називають нетиповим для Кінга, то мають на увазі в першу чергу тематику, тоді як фірмовий стиль письменника звісно нікуди не дівся. Втім, сказати, що Кінг обрав зовсім новий для себе жанр теж не можна, хоча б через трилогію про Біла Ходжеса. Тим не менше у романі автор і справді зібрав найбільш рідкісні для своєї творчості тропи, зокрема це "крутий" головний герой, на противагу звичним кінгівським невдахам. Саме на честь головного персонажа і названо твір.

"Білий зуб" (або "Біле ікло" в іншому перекладі) - один з найвідоміших творів Джека Лондона, і не дарма. Роман містить в собі все найкраще, що можна знайти в історіях письменника: тріумф сили духу у вирі життєвих випробувань, пригоди, засніжена природа півночі, цікаві сильні персонажі. Але найбільше виділяє роман його головний герой, вовк із домішками собачої крові, якого індіанці нарекли Білим іклом (White fang).

Жана-Крістофа Ґранже вирізняє те, що у своїх книгах він описує найгірші прояви людської натури. В трилері "Ліс духів" таким проявом став канібалізм. Саме цим відзначилася серія вбивств, що сталася у Парижі й втрапила у поле зору слідчої судді Жанни Коровської, яка попри те, що не може навести лад у своєму житті, із завзятістю й вмінням займається своєю роботою. Жінка поступово втягується в справу, а випадкова зачіпка й особиста втрата штовхають її на шлях небезпечного розслідування.