Детектив з чисто українською міфологією😍

Село з промовистою назвою Велика Тиша у волинській області. 
Стає точкою входу в історію, де фольклор не прикраса, а спосіб мислення. Киянин Олексій разом із другом приїздить сюди напередодні Купала , зацікавлений обрядовістю, але швидко розуміє, місцеві страхи не туристичний атракціон. Після жорсткого вбивства дівчини напруга лише зростає, і під підозрою опиняються навіть ті, хто випадково опинився поруч.  
Сергій Пономаренко будує текст на зіткненні раціонального й архаїчного, але не намагається їх примирити. Навпаки він послідовно підточує довіру до «логічного» пояснення. Тут важливо як колективна уява й віра формують реальність, у якій злочин стає частиною давнішого, майже ритуального сценарію. Український фольклор не декоративний , а загрозливий. У селі і правда бояться міфологічних істот,  мавки, перелисники, привид Білої  Панночки вони «працюють», як повноцінні маркери страху, що передається з покоління в покоління. Минуле буквально втручається у сучасність.
Водночас Роман не ідеальний. Подекуди відчувається певна прямолінійність у підведені до ключових ідей, а психологія персонажів поступається атмосфері, герої радше функціональні, ніж глибоко пропрацьовані. Особливо це помітно в лінії Олексія, він більше спостерігач, ніж рушій подій , і це не сприймається.  
Попри це «Сорне весілля» тримає завдяки настрою. Це текст про страх як соціальний механізм і про те, як минуле не зникає, а трансформується в легенди, які починають керувати живими. І саме в цій напівтемряві між реальністю та віруванням детектив звучить найпереконливіше.