Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у листопаді 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Персики для
Авторка торкається тем, що зазвичай обходять стороною або прикривають гучними деклараціями. Гарріс не дозволяє розслабитися у звичних моральних категоріях. Мені подобається, як авторка працює з протилежностями. Мусульманська громада, консервативні католики, діти, що швидше за дорослих відчувають фальш. У цьому є особлива правда про наші часи: ми живемо поруч, але рідко бачимо одне одного по-справжньому. Смак, запахи, рухи — усе набуває ролі аргументів у суперечці, де ніхто не має остаточної рації. І саме це мені найбільше імпонує: авторка пропонує не висновок, а спосіб бачити.
Оповідки про хронопів і фамів
“Оповідки про хронопів і фамів” — це література на межі вигадки і філософського дослідження. Хронопи у своїй «докладно впорядкованій хаотичності» показують як системи і правила можуть бути одночасно обмеженням і джерелом творчості. Метафоричні Фами створюють простір для уяви, де все можливо, але все одно підкоряється прихованим законам. Кортасар демонструє, що людина живе між хаосом і структурою, і саме ця межа визначає наші можливості. Оповідання виводять із звичного часу й місця, ставлять читача в ситуації, де звичні категорії сенсу перестають діяти.
Восьмигранник
У цих оповіданнях важливим стає те, що зазвичай лишається непоміченим. У “Ліліані Блум” бажання проявляється як стороння сила, що обирає собі господаря. У “Близьких відносинах” погляд діє точніше за події. У “Нічній спіралі” реальність міняє форму так тихо, що це нагадує не фантастику, а природний процес. Головна ідея збірки — багатогранність людського переживання. Кортасар пропонує не одну правду й не одну перспективу, а декілька граней одночасно. Він ніби каже: світ не плоский, і ми не плоскі. У нас завжди є кілька рівнів реакцій — свідомих, напівусвідомлених.
Бестіарій
Оповідання збірки пропонують дивний простір, де логіка стає другорядною. “Бестіарій” досліджує як у людській повсякденності може народжуватися щось дике. Не обов’язково зовнішнє, частіше внутрішнє. Кожен персонаж зустрічається з тим чого боїться: зі спогадом, з імпульсом, з прихованою правдою. Звірі Кортасара — це не фантастичні створіння, а наші нерозказані стани, надломлені бажання й примари. Кортасар не лякає — він дає можливість зрозуміти: те, що здається нам зовнішнім монстром, найчастіше сидить у нашій кишені, тихо ворушиться й чекає моменту вийти на світло.
Поза часом
Це збірка, у якій Кортасар знову доводить: час — лише зручна ілюзія. Щось на кшталт годинника, який ми заводимо, щоб не зійти з розуму. У цих оповіданнях автор підсовує миті, що виходять за межі передбачуваності. Кортасар пропонує персонажам ситуації, у яких звичне раптом перегинається. Слово позбавляється власного значення, погляд триває довше, ніж має право, а випадкова зустріч зсуває простір. Усе ніби те саме, але світ уже не тримається. Кожне оповідання — це мить накладання двох часових ліній, двох станів свідомості, двох можливостей. Кортасар не пояснює дивне.
Читанка для Мануеля
Цей текст не прагне бути цілісним. Навпаки, він дихає вставками, документальними фрагментами й тихими сторінками, складеними для того самого Мануеля. Оповідні шматки перетікають у політичні хроніки. Кортасар ніби ставить перед нами листочки, вирвані з різних реальностей, і пропонує скласти з них власний порядок — або не складати зовсім. Фрази нагадують спробу втримати на папері те, що не має форми. Відлуння сміху, ритм вулиці, спалах спогаду. Книжка звучить як колаж, але в цьому колажі прихована емоційна логіка.
Усі вогні — вогонь
Кортасар випробовує межі того, що називаємо реальністю. Оповідання поєднує одна особливість: вони відбуваються у двох реальностях одночасно. У тій, що ми бачимо, і в тій, де зароджується мотив. У “Усі вогні — вогонь” античний світ і сучасне місто переплітаються так, наче між ними немає століть. Ідеї збірки виростають із дрібниць — випадкового погляду, незначного руху. Кортасар показує, що людина майже ніколи не помічає, як її власні бажання створюють рельєф світу. І саме ці мікророзломи, а не гучні події, визначають усе подальше.
Гра в класики
“Гра в класики” поводиться з читачем як зі співучасником. Унікальність роману — у його конструкції. Це спосіб розширити межі того, що ми називаємо читанням. “Необов’язкові глави” не повторюють історію, а розсувають її. Завдяки цьому текст змінює форму залежно від шляху, який обирає читач. “Гра в класики” говорить про свободу без декларацій. Свобода тут — це можливість зібрати свій власний світ із фрагментів, розкиданих автором. Це право не погоджуватися з наративом і створювати новий, особистий. Кортасар створив текст, який неможливо прочитати однаково двічі.
Біографія українського ідеолога
Микола Міхновський був особистістю неординарною. Борець до кінця. Один з ідеологів українського самостійництва. Колоритна постать. Можна не поділяти його поглядів, але не можна не поважати його за мужність та безпринципність. Професор Федір Турченко підготував шикарну монографію про Миколу Міхновського, використавши напевно всі можливі джерела. Це дійсно солідне наукове видання. Не скажу, що процес читання був легким: інколи я перечитували той чи інший абзац. А так і має бути, коли мова йде не про наук-поп, а про серйозну науку.