Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у січні 2026 року
You are here
Сергій Іщенко
Primary tabs
Активність
33
Нагороди
Про себе
Читаю зараз
Мої улюблені автори
Мої улюблені твори
(1 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 01:07
#
Маю вдома=) Свого часу не хотів із нею прощатися і залишив. Висвітлення І пол. ХХ ст. мені подобається. Використовував часто і не для навчання, а для підготовки до спеціалізованих конкурсів, турнірів. Чим ближче до незалежності - тим "гірше" або правильніше - менш структуровано і розмито. Однак, наразі не знаю жодного автора, хто б впорався з цим же завданням краще.
Фактологія на місці, дати правильні, основні події згадані, приділено увагу "українському питанню" на різних етапах історії.
(1 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Вт, 01/27/2026 - 00:19
#
Інколи по-дитячому, інколи - наївно, інколи занадто просто і передбачувоно, часто без пояснень. Але це одне з кращих українських фентезі. Сісти, почитати, відпочити, навіть дорослому (прочитав її, коли мені було за 27). На думку багатьох "з претензією на Гаррі Поттера" яка провалилась. А як на мене це і не була "претензія", це доволі цікавий і своєрідний світ, а гра з часом - вічний і один найулюбленіших образів". Перша частина не найкраща і це, насправді, круто.
Темп — ще один плюс. Книжка не розтікається, не буксує на місці.
(22 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 01/26/2026 - 23:08
#
Скоріше в недочитані. Хтось радив, хтось не радив, а я не подужав.
Поклав цю книжку десь на сторінці сто п'ятдесят. Може, навіть менше - не рахував. Просто в якийсь момент зрозумів, що далі не хочу. От є сцени насильства. Багато. Дуже багато. І я розумію - Дашвар показує жорстоку реальність села, де нема закону, де виживає сильніший. Але в якийсь момент це почало сприйматися як насильство заради насильства.
Та найскладніше з мовою твору. Кажуть, що це "автентично", що так справді говорять. Може, й так.
(2 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 01/26/2026 - 22:53
#
Читав "Маленького принца" о третій ночі, коли не спалося, і ця книжка почала розпадатися у руках на якісь фрагменти, що не складалися в цілісність. Може, саме в цьому й фішка.
Сент-Екзюпері ніби пише дитячу казку, але водночас постійно підриває цей жанр зсередини. Льотчик у пустелі, який малює барана в коробці — це ж чистий абсурд, театр відсутності. Дитина просить барана, а отримує порожній квадрат з дірками. І це працює. Принц бачить те, чого немає. Ми всі так робимо.
Читати це було як дивитися на власну відсутність сенсу через чужу метафору.
(4 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 01/26/2026 - 22:40
#
Закінчив свого часу "Портрет Доріана Грея" із дивним присмаком у роті. Не можу сказати, що книга погана — вона блискуча. Але чи хочу я її перечитувати? Чи подобається мені?
В цілому книга залишає після себе дивне відчуття моральної дезорієнтації. Я не знаю, чи засуджую Доріана, чи заздрю йому. Чи вважаю лорда Генрі циніком-маніпулятором, чи мудрецем. Чи є краса виправданням аморальності, чи навпаки — найнебезпечнішою пасткою.
Що мене дійсно дратувало, так це описи. Вайлд може витратити три сторінки на перелік коштовностей та тканин, якими захоплювався Доріан, і це... нудно.