Ілюзія контролю

«Мертві квіти» Олексія Волкова - це розкішна, холодна деконструкція одного з найдавніших людських бажань. Хто з нас не мав рожевих мрій знати своє майбутнє, щоб виграти в лотерею чи елегантно обійти всі життєві граблі? Волков бере цей класичний троп і брутально приземляє його на вітчизняний ґрунт, перетворюючи фантазію про тотальний контроль на витончену психологічну гільйотину.

Тут знову блискуче спрацьовує авторський бекграунд: головний герой, Станіслав Ковач - лікар. Це людина, чий мозок жорстко відкалібрований на фізіологію, симптоми, аналізи та залізобетонну прагматику. І саме цьому закоріненому в реальність скептику, який звик довіряти лише тому, що можна розрізати або покласти під мікроскоп, у руки потрапляє абсолютно ірраціональна річ - книга пророцтв.
На перший погляд, такий артефакт - це джекпот, абсолютний чит-код до реальності, ідеальна броня від будь-яких неприємностей. Але чи  знання майбутнього подарує свободу? Коли ти наперед бачиш події, чи не перетвориться твоє життя на вузький коридор без дверей? А може тепер ти просто фігурка, яку пересувають чужі руки у вирі дедективних подій? Варто прочитати, аби дати собі цю відповідь.
Доречі, сама назва  «Мертві квіти» - це бездоганна метафора того, що відбувається з героєм. Зрізані квіти у вазі можуть виглядати розкішно, вони якийсь час зберігають форму та ілюзію краси, але вони вже мертві. Можливо життя героя перетворилось у смерть наяву теж. 

Текст дуже щільний і психологічно виснажливий у найкращому сенсі цього слова. Детективна складова тут працює скоріше як фон для жорсткого трилера про злам свідомості, але від того книга лише виграє.