Роман, який я прочитала ще у школі на урок з позакласного читання. Як і личить реалістові, Панас Мирний прагне віднайти соціально-економічні причини, що штовхнули Христю на цей слизький шлях. Тому розчарую тих, хто думає, що в цій книзі є описи еротичних оргій чи сексуальних збочень. Чимось нагадує Льва Толстого і його твір «Воскресение», теж присвячений повії, який теж не містить еротичних моментів. Та й про яку еротику могла йти мова у 19 столітті? Такі твори тоді назвали б порнографічними і цензура їх би не пропустила.

Хоч і невеличка за обсягом (200 сторінок), ця книга є своєрідною революцією, адже розповідає комплексно (чи не вперше в історії України) про заборонене - жіноче тіло в традиційній культурі. Що таке бути жінкою? Це дуже не просто. А в 19 столітті, коли не було ліків і УЗД, коли жінки народжували щороку? А як зробити аборт, якщо дитина є зайвим ротом? А як викликати місячні, якщо вони не приходять? А кого кликати, коли пологи? Що робити, щоб завагітніти? Як доглядати за дитиною? Все це та ще багато різних нюансів пані Ігнатенко подає у своїй книзі.