Презумпція винуватості

Якщо ви думали, що перемога над Лютими псами гарантує довго і щасливо, другий цикл доводить, що це не так уже з  перших же сторінок. «Розділена зграя» - це вже не боротьба за фізичне виживання у постапокаліпсисі. Це густий, параноїдальний психологічний трилер про те, як суспільство гниє зсередини, коли закон і довіра летять шкереберть.

Фокус оповіді різко зміщується з прагматичного Щасливчика на молоду Бурю. Зграя нібито знайшла затишний дім біля Безкрайого озера, але мир виявляється крихкою ілюзією. Хтось починає жорстоко саботувати життя табору зсередини. І тут авторки віртуозно показують соціологію масового страху: коли невидимий ворог спить з тобою пліч-о-пліч, будь-які правила розсипаються. Жорсткий авторитаризм Альфи більше не працює проти прихованої загрози, і зграя стрімко скочується в хаос взаємних звинувачень.
Найболючіше в цій історії - спостерігати за Бурею. Вона викладається на повну, щоб бути корисною, але для багатьох залишається бомбою уповільненої дії через свою кров. Варто статися біді  і всі погляди миттєво звертаються до неї. Це дуже сильна, життєва метафора суспільних упереджень. Юна собака змушена не лише шукати справжнього зрадника, а й щодня відвойовувати своє право на презумпцію невинуватості перед тими, кого вважає родиною.
На додачу до внутрішньої гризні, з'являється нова, моторошна лінія - химерні шепоти і видіння, що зводять собак із розуму. Ця темна складова кардинально змінює атмосферу, перетворюючи звичний світ на територію, де не можна вірити навіть власним очам. Це дуже міцний старт нового етапу, де найстрашніший монстр ховається не в лісі, а в очах твого вчорашнього друга.