Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Ще одна історія про Кармелюка
Про Устима Кармелюка, українського Робіна Гуда, написано чимало творів. І ось класик української літератури Михайло Старицький пропонує свою версію у формі історичного роману початку 20 століття. Погоджуюся із науковцями, які називають цю книгу історико-пригодницьким романом на межі романтизму та реалізму, хоча про який романтизм може йти мова у 1903 році? Тим не менш, перед нами чудова казочка про легендарну особистість, де історичні факти перемішано із фантазією автора та створено не стільки борця із поневоленням селянства, скільки такого собі зваблювача жіноцтва. Але про це згодом.
Спартак
У багатьох з нас слово Спартак асоціюється із назвою спортивного клубу і найперше повʼязується із радянщиною. Хоча в дійсності був такий собі раб-гладіатор на імʼя Спартак, чудовий гладіатор, може, навіть найсильніший з усіх, що тоді виступали, і не його провина, що підняте ним повстання проти влади римлян у 74-71 роках до н. е. стало подаватися дещо під іншим політичним соусом через декілька тисячоліть.
Друга книга про Мазепу
Богдан Лепкий залишив нам чудовий твір під назвою «Мазепа». Принаймні я можу говорити про трилогію: «Мотря», «Не вбивай», «Батурин». Це дійсно інтелектуальна історична проза, яку простому студентові чи пересічному читачеві опанувати буде непросто. Принаймні я читала твір майже у тридцять років, інколи здавалося, що за ним можна викладати курс історії України: дуже детально, інколи на рівні історичної хроніки.
Роман про Махна
Зізнаюся, що не є шанувальницею історичних романів, в яких описано період 1917-1921 років, більш відомий як доба визвольних змагань, а раніше просто названий громадянською війною. Це був непростий час, коли на території України вели боротьбу за владу представники національно -патріотичних сил (Центральна Рада, Директорія) червоні (більшовики), білі (монархісти), анархісти, просто отамани… І ось одним з героїв того непростого часу був «гуляйпільський батько» Нестор Іванович Махно, постать неординарна і харизматична.
Ритуал родини Масгрейвів
Сьогодні дізналася, що це оповідання Конан Дойл вважав одинадцятим за крутизною із дюжини оповідань про Шерлока Холмса. Мене теж воно вразило, насамперед драйвовістю та атмосферою пошуку, подеколи нагадало «Золотого жука» Едгара По. Відчула себе знову дівчинкою-підлітком, що прагне знайти..
Глорія Скотт
"З дичиною справу, гадаємо ми, закінчено. Головний лісничий Хадсон, здається нам, усе про мухобійки розповів. Фазанячих курочок стережіться".
Біржовий клерк
Оповідання «Біржовий клерк» для мене підтвердило загальну тенденцію, характерну для цієї збірки. На моє субʼєктивне переконання, Конан Дойл нібито втомився від серйозних розслідувань та глибокої аналітики, він дає Шерлоку можливість відпочити, а подеколи просто демонструє, що він, тобто слідчий, є звичайною людиною, а не тільки крутим криміналістом.
Випадок із жовтим обличчям
Ну й історія! Чесно скажу, що я десь посередині оповідання здогадалася, хто може ховатися в домі, однак щоб прямо так! Подібної розвʼязки я не очікувала. Хоча в моєму особистому житті щось подібне могло статися. Та не сталося.
Гончак смерті
Одне з небагатьох оповідань Агати Крісті, яке я взагалі не зрозуміла і яке мені не сподобалося. Тож рекомендувати його не буду. Не сподобалося мені все - і стиль оповіді, і ідея, і кінцівка. Навіть імена героїв мене не задовольняли. Просто невдалий твір. Чи невдалий і неправильний переклад. Але іншого українською, напевно, немає.
Лялька з ательє
Історія, що тримає в напрузі не просто до останнього абзацу. А до останнього розділового знака. І навіть після прочитання ще десь з півгодини відходиш од цієї новели і ставиш собі питання: що це все було? Ух! Моторошно! Мені пригадався один фільм жахів з мого дитинства про ляльку, що приносила нещастя. Тоді я ще спати нормально не могла, бо ця лялька мені снилася. І від цього оповідання Агати Крісті в мене подібні емоції.