Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у липні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Кохання і зорі
Взялася читати роман Наталії Довгопол після двох частин «Мелодії кави» Наталії Гурницької. І одразу відчула різницю: сюжет не настільки контрастний і не так швидко розгортається, натомість усі образи прописано скрупульозно, чітко, із описом зовнішності та рис вдачі. Я одразу відчула, що переді мною книга, автором якої є професіонал. На рівні з Панасом Мирним чи Нечуєм-Левицьким, - я б навіть так сказала. Ще й історичний колорит середини 17 століття напередодні Хмельниччини відчувався - недарма критики кажуть про важливість вивчення історії України через художню літературу.
Сподівання кохання?
Із неабияким інтересом чекала на продовження історії Анни та Адама, які стали для мене немовби рідними людьми. Друга книга про Анну написана більш якісно, якщо брати за головний критерій майстерність володіння словом. Наталія Гурницька приємно вразила мене не лише розлогими пейзажами, а й описом зовнішності головних героїв, скільки уваги лише сукням приділено! Так само краще читаються діалоги. Навіть певною мірою можна сказати, що це дійсно девʼятнадцяте століття, і дійсно Львівщина. Натомість сюжет, як і у більшості продовжень, є значно слабшим за першу книгу.
Кава з кардамоном
Давно такого не було, щоб я за два дні проковтнула таку обʼємну книгу. Тим більше, про кохання, - не є шанувальницею любовних романів, хоча прочитала їх чимало, щоправда, то були все зарубіжні автори на кшталт Коллін Гувер чи Саллі Руні. Тому сучасна українська «золота» письменниця мене приємно здивувала. Принаймні сюжетом. Цікаво, захоплююче, інколи - передбачувано. Але пані Гурницька таки змусила мене уважно слідкувати за життям Анни та її боротьбою за своє кохання.
Любовний філософський роман
Скажу відверто, що Валерʼян Підмогильний у мене асоціюється лише із романом «Місто». Натомість днями я дізналася, що він є автором любовного роману «Невеличка драма». Власне, критики кажуть про інтелектуальний та філософський роман, але, напевно, класичних романів про кохання в українських письменників не так багато.
Триптих
Я просто вражена майстерністю Лесі Українки. Прочитала її поему «Триптих» і досі перебуваю у стані евристичного пошуку відповідей про сенс нашого буття. Надзвичайно оригінальна ідея створити комбінацію з трьох творів, що нібито належать до роду лірики, але в той же час містять риси інших родів.
«Що дасть нам силу» - перша частина триптиху, написана у 1903 році. За визначенням авторки, це апокриф. Друга частина - «Орфеєве чудо» - подана як легенда; третя - «Про велета» - казка. Дві останні частини було створено у 1913 році, тобто, власне, перед смертю письменниці.
Одно слово
Доволі незвична й оригінальна поема Лесі Українки під назвою «Одно слово». 1903 рік - написання, а видано аж через пʼять років. Дехто з науковців називає твір «віршованим оповіданням», хоча, звісно, це поезія, є ритм, є стиль, є глибина та душа. Чимось мені нагадало безсмертну «Бояриню».
Що минуло, те вже не вернеться…
Поему Лесі Українки «Віла-посестра» я давно хотіла прочитати. Насамперед тому, що мене привабила така оригінальна назва. Хто така віла? Знаю, що є побратими, але щоб були посестри, - дивина, та й годі! Виявляється, що цей твір виник як творче переосмислення поетесою сербського фольклору. Віла - це щось схоже на українську русалку чи мавку, така собі безсмертна чарівниця.
бог розсудить, чий був Трістан, чи твій, чи, може, мій…
Сьогодні отримала величезне задоволення від прочитання, на жаль, маловідомої поеми Лесі Українки «Ізольда Білорука». На відміну від інших поем, які я вже розглядала, цю було написано вже зрілою авторкою у Кутаїсі у 1912 році, за рік до смерті письменниці. Тож перед нами твір пізньої Лесі Українки, і це помітно не лише за художньо-поетичними особливостями поеми, а й за філософською глибиною. Поетеса дещо видозмінює відому середньовічну легенду та роман про Трістана та Ізольду, надаючи йому трохи диявольського звучання.
Та була у нього пісня…
Поема неперевершеної Лесі «Давня казка» (1893) тривалий час вивчалася у школі і вважалася класикою жанру. Не знаю, чи досі вона є у шкільній програмі, але свого часу ми не лише читали її, а й вчили напамʼять два уривки. Досі памʼятаю їх, до речі.
Перед нами два головні герої - Поет і Лицар Бертольдо. Поет - хворий та матеріально незабезпечений, проте він вважає себе найбагатшою людиною у світі, бо може писати вірші і пісні про речі, які його оточують. Бертольдо ж мислить конкретно і прагматично: йому потрібні замок, гроші і прекрасна Ізідора.
У цілого війська девіз був один: «За волю, за рідну країну!»
Поема «Роберт Брюс, король шотландський» - один з найцікавіших творів молодої поетеси Лесі Українки, написаний у 1893 році. Памʼятаю кінець 1990-х років, урок української літератури. Бесіда з позакласного читання. Я десь у сьомому чи восьмому класі. Вчителька з української мови і літератури Раїса Василівна читає нам на уроці поему «Роберт Брюс». Було це - як учора. Сьогодні я перечитала поему, майже тридцять років потому. А в контексті подій сучасності цей твір великої Лесі дійсно можна назвати, як ніколи, актуальним.