Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Любов - це оберіг у зоні смерті
Неймовірна за глибиною збірка поезії першого року повномасштабної війни, хоча є деякі вірші, написані з 2014 року. На жаль, я не дуже цікавлюся сучасною поезією, тож з величезного переліку авторів до ознайомлення з книжкою знала тільки Володимира Білобровця. Здається, в тому й оригінальність антології, що тут представлено творчість не розкручених митців з усієї України. Вірші сповнені віри в перемогу над ворогом (орками), ненавистю до «русского міра» та путлєра, уславленням героїчного минулого України, зокрема козаччини та вояків ОУН-УПА, Степана Бандери.
Оповідання для маленьких
Унікальність цієї серії книг полягає не лише в тому, що пересічний українець може дізнатися про творчу спадщину видатного українського педагога Василя Сухомлинського. Окрім повчальних оповідань для дітлахів, книжечки мають чимало вправ. По-перше, текст розбито на склади, тож малеча може вчитися читати завдяки пізнавальним розповідям. По-друге, у книжці чудові малюнки, які сто відсотків припадуть до душі всім. По-третє, це завдання на запамʼятовування тексту - кросворди, ребуси, що вимагають, зокрема, домалювати зображення.
Христя
Уперше прочитала роман у десятому класі; його було віднесено до позакласного читання, проте до нього ми так і не дійшли. Власне, я очікувала тоді, що прочитаю опис еротичних сцен чи щось у цьому напрямку, тому з острахом брала книгу до рук. Проте нічого подібного і близько не було. Це роман про обставини, які штовхнули сільську дівчину Христю стати повією, а вони в Панаса Мирного однакові для всіх героїв, напевно, всіх його творів, - соціально-економічні.
Осіннє
У четвертому томі творів Василя Врублевського знаходимо його поетичні спроби, а також рецензії та огляди на художню літературу, статті в газетах на суспільно-політичні теми, трохи анекдотів та фейлетонів. Анекдоти, я б сказала, на любителя, цілий блок про житомирський тролейбус. Статті - більше про сприйняття звичайними людьми політичної ситуації в нульові роки, а от поезія мене зачепила найбільше. Бо вона поза часом і простором. Вірші подано за хронологічним принципом, що дає змогу простежити еволюцію поета.
Соломʼяне щастя
Українська народна казочка, яка оспівує мудрість, кмітливість, а я б додала ще - чесність і порядність. І, що цікаво, тут ніхто нікого не зʼїв і не обманув. По-чесному ведмідь, вовк, лисиця, заєць потрапили «в полон» до діда, їх бичок не обманював: він дійсно зроблений із соломи. Звірі бачили бичка, розмовляли з ним, хотіли взяти собі смоли для того, щоб помазати свої рани, і приклеювалися до бичка. Смішно та повчально: не треба бути таким наївним і недалекоглядним. Та й по-чесному звірі повелися, коли обіцяли дідові меду, овець, курей, городини в разі звільнення.
Важко жити на чужині
Якщо подивитися на цю драматичну поему (маю на увазі заборонену у радянські часи «Бояриню») з філософської позиції, то вона про життя людини за кордоном, про неможливість сприйняти у зрілому віці цінності іншої культури. Звісно, Леся Українка оформила цю думку по-своєму: її бояриня Оксана тужить за Україною в Росії, не може сприйняти варварських звичаїв, зокрема цілувати в уста чужого чоловіка-гостя, не може мовчати про свою любов до рідної домівки. Доволі жорстоко звучать слова її брата Івана, який розкриває сутність Руїни, коли ворогами є і росіяни, і поляки, бо роздирають Україну.
Морозенко
Це той твір, який би я, як мати, заборонила б і читати, і викладати у школі. Бо він руйнує психіку дітей і дорослих. Памʼятаю, як читала його у пʼятому чи шостому класі в школі, а потім плакала. Панас Мирний відомий тим, що його твори закінчуються трагічно. Але міг би зробити виняток, та не зробив. «Морозенко» - це історія про бідну родину - матір Катрю та її семирічного сина Пилипка, які не мають їжі в живуть у бідності .Матір зварила останнього буряка, а завтра Новий рік. Пилипко хоче піти до хрещеного щедрувати, але для цього треба пройти ліс, де панує дід Морозенко.
Славний син землі
Дійсно українська народна казка, адже місцем розгортання подій є Київ, як я розумію, періоду Русі. Недаремно є в нашій столиці район Кожумʼяки, а народ передає легенди про Змієві вали. У казочці оспівується сильний український чоловік, який не боїться нічого, навіть змія, причому впертий цей Кирило, бо не хотів спершу йти визволяти князівну, доки маленькі діти не попросили. Та й князівну зображено як дівчину гарну та розумну - не кожна могла б дізнатися, хто сильніший од змія, поставивши таке питання самому змієві.
Юлька з пивбару
У першому томі повного зібрання творів Василя Врублевського є повісті та оповідання. Деякі з них я вже рецензувала раніше, тож хочу зупинитися на одному найбільш колоритному - «Юлька з пивбару». Його було написано під час «перебудови», у 1987 році. Головна героїня - прибиральниця у пивбарі, Юлька. Врублевський тонко описує її побут: вона живе сама у неприбраній квартирці, недоглянута, з немитим волоссям, має несвіжі продукти вдома та недоїдки, які вона приносить з роботи. В неї немає стабільного партнера, періодично приходять якісь алкаші (пардон за натуралізм).
Ріпка Івана Франка
Великий Франко доторкнувся до усної народної творчості та подав свою версію відомої казки. Точніше - дещо розтягнув сюжет, дав імена кожному персонажеві та створив оповідь-вірш. Ріпку посадив дід Андрушка, допомагала йому дружина Марушка, дочка звалася Мінка, собачка - Хвінка, киця мала на ймення Варварка, а миша - Сіроманка. Франко додає, як дід садив ріпку навесні, як працював мотикою, як носив воду повний рот, як росла ріпка і стала розміром з дідову голову. А далі - як у народній казці, коли всі тягнуть ріпку, а витягнути не можуть, доки мишка не допомогла.