Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Зимно на душі
Прогортала збірку поезій і отримала неймовірне задоволення, попри те, що не є шанувальницею постмодерних експериментів з формою та відсутністю розділових знаків у текстах. Однак я є шанувальницею розумних людей, поетів, що вкладають глибоку думку не просто в кожен рядок, а в кожен образ. Ія КІВА так і сипле метафорами. Одна історія переходить в іншу, і ти вже не знаєш, про що читаєш, - про війну, про самотність, про наше нечуйне суспільство, про антисемітські нотки нашого повсякдення, про кохання чи про розлуку. Кожна поезія нібито поєднує все це. Життя - консервна банка.
Це зробила вона
Я б віднесла подібну літературу до науково-пізнавальної для підлітків, адже мета появи книги - розповісти молоді про непересічних українок, відомих та не дуже, якими варто пишатися. Цікавим є підхід до оформлення книги: текст на одну сторінку та неперевершена кольорова ілюстрація. Інколи здається, що картинка є більш насиченою і живою, ніж оповідь. Анна Ярославна. Соломія Крушельницька, Яна Клочкова ніби стають подругами читача. Напевно, це через стиль оповіді - без особливих дат і нагромадження фактів, просто автори звертають більше уваги на мотивацію діячок та їхню силу духу.
Стежки війни
Доволі глибока збірка поезій сучасних авторів про війну. Книга подарункового типу, двомовна (українську поезію перекладено англійською), з неперевершеними фото, які розривають серце. Принаймні моє серце розірване. І знову хочу звернути увагу на творчість Дмитра Лазуткіна - журналіста, спортсмена, волонтера, людину з величезним серцем. Його поезія “Rolling stones” нагадала дещо з мого життя. Головний герой ставить питання:«За що ми воюємо?» Відповідь є однозначною, це не лише любов до своєї землі, але й бажання, аби діти були щасливими, аби були сімʼї.
Двомовна антологія
Це вірші, написані на початку повномасштабного вторгнення. Написані з величезним болем та щирістю. Серед авторів є прості волонтери, ветерани АТО, журналісти, це впадає в очі, бо рима десь не така, метафор замало. Однак ці вірші про те, що нас, українців, усіх обʼєднує. Віра в перемогу і ненависть до ворога. Вже звичне написання росія з малої літери та порівняння її з мордором. Гордість за свою націю. Опис міст після ворожих ударів. Руїни та смерті. Ми це все знаємо. На жаль.
Методика Марії Монтессорі
Я так і не зрозуміла, що такого унікального в методиці Монтессорі, коли автори говорять про звичайні речі, які матері використовують під час виховання дитини. Що стосується цієї книжечки, то поки що вона для мене є неактуальною. Моїй дитині 2,5 місяця, а відсотків 90 пропонованих вправ для дітей від одного року. Зі знайденого для немовляти - використання брязкалець, чорно-білих картинок та мобілів, причому якихось особливих мобілів, які виготовлені за системою Монтессорі. Власне, це єдиний недолік книжок «Монтессорі», які є на ринку.
Хороші дівчата
Ознайомилася з деякими поезіями цієї збірки. Вчергове зазначу - це постмодернізм, тому шукати глибини змісту даремно. Є чудова форма. Без великих літер, без ком, часто взагалі без розділових знаків. Особливо мені сподобався рядок зі словом «ти»: тититититититити. Одразу пригадалися літеральні раки, якими бавилися на початку вісімнадцятого століття студенти Могилянки. Звісно, ці всі мовні експерименти привертають увагу до талановитого автора. Хоч і пише він про банальне кохання. Але пише по-сучасному. І пише про хорошу дівчину, не про погану, інакше не було б стільки позитиву у віршах.
Повертайся живим
Ірина Цілив, Ія Ківа, Дмитро Лазуткін… Загалом 70 + молодих авторів, найстаршому - цілих 39 років! Це покоління сучасних молодих поетів. Серед них є більш-менш розкручені, а є й геть невідомі, є також поетеси, що пишуть кримськотатарською мовою. Звісно, що не всі вірші зрозумілі (як завжди!). Особливо вільні вірші - верлібри, без рими та часто розділових знаків. Вже, напевно, слід звикати до цього - на те він і постмодернізм. Вірші про вічне - дружбу, кохання, самотність і зраду, про пошук себе. Чимало поезій про війну. Про її героїв. Найбільше мене захопила поезія режисерки Ірини Цілик.
Збірка метафор
Доволі оригінальна книга у постмодерному стилі. Нічого не зрозуміло, однак метафорично та красиво. Як і належать постмодерністам, маємо потік свідомості без великих літер і розділових знаків. Хоча ні: інколи зустрічаємо тире та три крапки. Коми побачити, як і крапки, дуже складно. Читала поезії і відчувала, що їх всіх обʼєднує війна; що авторові болить політична нестабільність у країні та непроста ситуація, що він зі своїм народом бореться за світле майбутнє. Бореться і вірить. Все буде добре. Окремі поезії - про кохання: світле і чисте, романтичне і щире.
Революційна поезія
Укладач доволі цікаво підійшов до тематики збірки, обʼєднавши твори людей, які мали різні політичні погляди і вкладали у свої вірші подеколи протилежний зміст. Тарас Шевченко і Леся Українка, Іван Франко, Олена Теліга, Олег Ольжич, Павло Тичина, Василь Симоненко і Василь Стус, Іван Драч і сучасний поет Дмитро Лазуткін. Якщо Шевченко є вічним і приналежним до всіх ідеологій (в нього можна знайти все, про це свого часу писала Оксана Забужко), то Івана Франка таким не назвеш. Вічний революціонер, соціаліст, марксист.
Балерун?
Друга частина експрес-уроків української, як на мене, є менш актуальною в наш час, адже нині діє новий правопис, який кардинальним чином змінює написання деяких слів. Книга ж пана Авраменка вийшла за два роки до прийняття правопису, тож є застарілою. Зокрема це стосується написання слів з пів-, напів-. Раніше були нюанси в залежності від наступного голосного чи приголосного (могло писатися разом, з апострофом, через дефіс, окремо), за новим же правописом - окремо. Так само новий правопис запроваджує фемінітиви, які так не подобаються Авраменку.