Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Життя - це гра
Уперше почула про Еріка Берна та його книгу чверть століття тому, коли на першому курсі педуніверситету вивчала загальну психологію. Лекторка нам говорила про те, що люди грають три ролі : дорослого, батька та дитину, тому для уникнення конфліктів, необхідно, аби один з учасників транзакції зайняв нерівну позицію, тож при спілкуванні із начальством слід стати дитиною й з усім погоджуватися.
Коротко про українську обрядовість
Олекса Воропай є знаним дослідником української календарної обрядовості і автором двотомника «Звичаї нашого народу». Однак для школярів, тим більш початкової чи середньої школи, не так просто опанувати два томи, тому для них було підготовлено невеличку книжечку із найважливішими святами. Я придбала її для своєї сестри, що навчалася тоді у пʼятому класі і отримувала не раз завдання підготувати виступ про той чи інший звичай, особливо актуальним це було в зимовий час. Отже, мова викладу якраз орієнтована на діточок.
Найвідоміша трагедія Шекспіра
Всі, напевно, чули про данського принца Гамлета, проте не всі читали найдовшу за обсягом та найбільш відому трагедію Шекспіра. При слові «Гамлет» у багатьох першими асоціаціями є привид батька Гамлета, «бідний Йорик», тобто череп померлого блазня Йорика в руках у принца, божевільна Офелія, що вчиняє самогубство, та фраза: «Бути чи не бути?».
Відома праця українського історика
Давати оцінку «Ілюстрованій історії України» можна з двох позицій. Якщо ви - історик-професіонал, то вас цікавитиме стиль подачі матеріалу, народницький чи державницький підхід до подання фактів й оцінки діяльності правителів; хронологічні межі дослідження. Однак ви не будете оперувати фактами з цієї книги при підготовці до лекцій чи написанні наукових статей. Чому?
Квіти в нашому житті
Цей посібник розрахований більше на вихователів дитячих садочків. Навіть відкриті заняття розроблено для дітей середньої і старшої групи. Однак стане він у нагоді і вчителям. Наприклад, я придбала цю книжечку, коли навчалася в педагогічному університеті. Ми проходили практику у школі, де однією з форм роботи з учнями був виховний захід. У такий спосіб ми шліфували педмайстерність. То були нульові роки, коли про інтернет ніхто і близько не чув, а сидіти в бібліотеці й визбирувати по крихтах матеріал про квіти з різних журналів не було часу.
Дитяча творчість
Коли моїй сестрі було сім років, ми придбали цю книжечку, щоб радувати батьків чудовими подарунками на свята, зокрема Новий рік. І ця книга чудово впоралася із завданням. Якраз для маленьких діточок, які прагнуть щось виготовити своїми руками. Спершу авторка показує, як користуватися клеєм та ножицями, а потім описано методику (покроково) виготовлення коробки, паперових іграшок, ялинкових прикрас, янголяток, пташенят. І все це - з чудовими ілюстраціями та описом. Навіть дорослим буде цікаво, адже можна виготовляти подарунки із дітьми дошкільного віку, які ще не вміють читати.
Джерело наших знань про стародавній Рим
Уперше про автора і книгу я почула на першому курсі університету, історичного факультету, коли ми вивчали Римську Республіку та імперію. Одним із завдань історика є робота з джерелами, тож Светонія ми вивчали, хай й за уривками та хрестоматіями. У нього, як і в грецького Плутарха, особистісний підхід до історії домінує. Тож якщо грек у своїх «Порівняльних життєписах» поєднує у пари грецького та римського воєначальника, то Светоній зосереджується виключно на римському правителеві - від діяча доби Республіки Цезаря й до імператорів - Августа, Калігули, Тіта, Веспасіана та інших.
Соціальна несправедливість
Читати Тесленка непросто. Він завжди показує невтішне життя українського селянства та інтелігенції. Мене захопило оповідання «Школяр», до сліз захопило. Тесленко створює яскраві образи за допомогою діалогу. В нього немає складних і довгих речень. Проте всю глибину і весь біль він вкладає у слова своїх героїв. Хлопчик Миколка з багатодітної селянської родини. Бідний, проте тягнеться до знань. Залюбки ходить до школи. Через злидні змушений носити дірявий одяг та їсти несвіжого борща. Одного разу він пожалівся батькові на поганий одяг та їжу, а батько за це побив його.
Українська містична проза
Я б усе-таки з натяжкою назвала підібрані у збірці оповідання містичною прозою. Адже очікуєш щось на кшталт Дракули чи упирів, а читаєш про вибрики звичайних чортів, причому без нуару та страху. Зокрема оповідання Степана Васильченка, головним героєм яких є дідько, тобто чорт. У першому творі «В хуртовину» йдеться про чорта, який взимку присів на сани до македонського старости й його писаря. Староста хотів закурити люльку, однак через витівки чорта всі сірники гасли, а писар (як на зло!) рахував їхню кількість, чим дуже дратував свого начальника.
Майстер короткої прози
Дитячі оповідання Степана Васильченка часто являють собою твори, написані з гумором. Одним з них є оповідання «Свекор», вміщене до цієї збірки. Читала його і сміялася. Дійсно, якщо поганий настрій - читайте Васильченка. У творі йде мова про маленького хлопчика Василька, якого в родині всі називали свекром, бо він любив копіювати поведінку дорослих, бурмотів, не хотів іти до школи. Так ось одного разу батько вирішив покепкувати з сина і на сімейній раді запропонував Василькові одружитися. Хлопець сприйняв це серйозно; в нього навіть уже була дівчина, яка витягла його з багнюки одного разу.