Стежки війни

Доволі глибока збірка поезій сучасних авторів про війну. Книга подарункового типу, двомовна (українську поезію перекладено англійською), з неперевершеними фото, які розривають серце. Принаймні моє серце розірване. І знову хочу звернути увагу на творчість Дмитра Лазуткіна - журналіста, спортсмена, волонтера, людину з величезним серцем. Його поезія “Rolling stones” нагадала дещо з мого життя. Головний герой ставить питання:«За що ми воюємо?» Відповідь є однозначною, це не лише любов до своєї землі, але й бажання, аби діти були щасливими, аби були сімʼї. І паралельно з цим розмова героя з дружиною, яка виїхала на початку війни до Німеччини з дітьми і не хоче повертатися. Діти підуть до німецької школи, а вона хоче світлого німецького майбутнього без війни і вибухів. Тобто чоловік може так і не побачити своїх рідних, а вона, його дружина, може знайти собі іншого. Єдине бажання в героя після цього - померти за батьківщину. Знаю чимало прикладів, коли сімʼї розвалилися через еміграцію жінок з дітьми (не лише до Німеччини), сама опинилася у схожій ситуації. Тому Лазуткін бʼє по живому. На жаль, тільки так і може бути на війні. Або ти, або тебе…

То за що ми воюємо? За черги на польському кордоні? За стійкість європейської демократії?

Це не мої слова - це крик душі головного героя, озвучений поетом.