Хороші дівчата

Ознайомилася з деякими поезіями цієї збірки. Вчергове зазначу - це постмодернізм, тому шукати глибини змісту даремно. Є чудова форма. Без великих літер, без ком, часто взагалі без розділових знаків. Особливо мені сподобався рядок зі словом «ти»: тититититититити. Одразу пригадалися літеральні раки, якими бавилися на початку вісімнадцятого століття студенти Могилянки. Звісно, ці всі мовні експерименти привертають увагу до талановитого автора. Хоч і пише він про банальне кохання. Але пише по-сучасному. І пише про хорошу дівчину, не про погану, інакше не було б стільки позитиву у віршах. Напевно, це взаємно. Інакше був би біль у рядках. А його нема. Є образ закоханого ліричного героя та прекрасної дівчини. Є мільйон метафор та яскравих барв. Є душевність. І надія…