Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Сплячий красень
Невеличке, проте надзвичайно оригінальне оповідання Артура Кларка про сенс людського існування з елементами чорного гумору. У барі сидять хлопці й розмовляють. Один вирішує розповісти історію про Зігмунда Снорінга, свого знайомого, в якого прізвище визначило його буття. Зазначу, що в перекладі з англійської снорінг означає хропіння. Отож, перед нами молодий єврейський хлопчина Зігмунд. Він хропе, причому дуже сильно. Однак дізнається про це після одруження. Кохана Речел не може спати, і молодята на межі розлучення.
Сімейка, але не Адамсів
Ну і твір! Спершу мені здалося, що я читаю продовження «Кульбабового вина» - стиль і логіка оповіді схожі: тільки тут не про літо, а про осінь. Однак атмосфера - душевна, родинна. Потім мені здалося, що я читаю «Мовчазний дім» Орхана Памука: тут теж історія сімʼї, де головною є бабуся. Місцями мені нагадувало Джоан Гарріс з її «Ожиновим вином» чи тетралогією про Віану Роше, десь знайомі нотки з Кадзуо Ішіґуро. Одним словом, фентезі, з натяком на родину Адамсів, Дракулу та Бенджаміна Баттона.
Остання книга
Пʼятнадцята книга про Країну Оз. Нічого особливого і нічого, що свідчило б про те, що продовження не буде. Цього разу Френк Баум зробив сюжет більше схожим на екшн, ніж на дитячу казку. Озма і Дороті мають попередити війну. І це вже серйозно. Боротьбу ведуть скізери і плоскоголові. Наші принцеси спершу потрапляють до плоскоголових і мають розмову з їхнім лідером. І знову автор обігрує історію з головами: цього разу мізки у плоскоголових відсутні. Точніше вони є, але зберігаються у спеціальному мішечку, а якщо хтось з мешканців хотів надурити сусіда, то мізки забиралися.
Чорний ідол
Сьогодні відкрила для себе цього талановитого автора, майстра оповідань у стилі фентезі і горору. Чесно кажучи, мені здавалося, що читаю Лавкрафта - стиль дуже схожий. Така сама темрява всюди, містика, демонічні істоти і герої, причому не знаєш, хто з них позитивний, всі вони здаються негативними. Оповідання «Чорний ідол» входить до цієї збірки. Дія відбувається у Зотіку, як пише автор, то є останній континент Землі. У місті Уммаос зʼявився чаклун Намірра, який раніше був хлопчиком-жебраком і просив милостиню. Однак ніхто в місті про це не знає, всі думають, що він прибулець.
Дві залізні людини
Чим ближче до фіналу, тим цікавішими й дорослішими постають сюжети з історії Країни Оз. Я б навіть сказала, що останні томи цієї саги мені сподобалися більше, ніж перші. Зʼявилася якась зрілість, логічність, зваженість. От і цей том мені сподобався. Він, до речі, повністю відповідає назві: йдеться саме про Залізного Лісоруба, точніше - про пошук ним своєї коханої. Колись давно Нік був людиною і кохав дівчину, яка працювала на злу тітку, що була проти одруження. Тож тітка попросила у злої чарівниці зробити так, аби Нік не становив загрози.
Загублена принцеса
Одинадцята книга про Країну Оз, яка мені, до речі, сподобалася, бо реально більше схожа на подорож і пригоди, а не оспівування Озми, Дороті та інших діячів. І сюжет доволі напружений. Отож, на початку твору ми дізнаємося про зникнення Озми та її чарівних гаджетів. Також зникли гаджети у Чарівника зі Смарагдового міста, Глінди, а паралельно із цим - зник золотий таз у дівчини-куховарки (будь-яка страва, замішана в золотому тазику, смакувала неймовірно). На пошуки Озми вирушає Дороті з Чарівником, Ґудзиком, Латочкою, Тото, а на пошук тазика - його власниця із розумником Жабою.
Хлопчик Інга і мама Гарі
От що мені сподобалося в десятій книзі про Країну Оз, так це те, що там майже немає нічого про Країну Оз, а згадується чудова драйвова історія принца з жіночим імʼям Інга, який має визволити з полону батьків. Імена у книзі такі, що напамʼять не запишеш, приміром, маму Інги звати Гарі. Не знаю, чи це такий прикол від Френка Баума, чи він не думав, що в якихось країнах це відповідно жіноче та чоловіче імʼя, а не навпаки. Історія геть не в дусі ванільних бравад про Озму і Дороті, від яких уже трохи не по собі, - такі вони правильні та ідеальні.
Орки
Девʼята книга про чарівну Країну Оз. До речі, Френк Баум вважав її найкращою та найулюбленішою. І дійсно сюжет цієї історії є доволі добрим та оригінальним, а в центрі оповіді - романтична лінія кохання принцеси Глорії і помічника садівника Пона. У восьмій частині письменник також включав любовну лінію, однак радше як епізодичну, а тут вона є своєрідним лейтмотивом. І вкотре автор дивує тим, що називає книги геть неправильно. Як на мене, головним героєм тому є зовсім не Страшило, хоч його і було відправлено доброю чарівницею Гліндою на допомогу капітану Біллу та Тротті з Ґудзиком.
Тік-Ток чи все-таки Косматий?
Восьма книга пригод наших знайомих і нових героїв Країною Оз. І знову більше запитань, ніж відповідей. По-перше, назва. Якщо ви думаєте, що книга про механічну людину на імʼя Тік-Ток, то помиляєтеся. По-моєму, більше про цього мідного хлопця було написано в перших томах. А от восьма частина якраз про Косматого, який шукає свого викраденого брата-красеня у королівстві гномів. Чому ж тоді Френк Баум дав назву тому саме таку? Не знаю. Можливо, він настільки захопився лінією з Косматим, що забув, про що пише.
Ла точка з Країни Оз
Сьома частина епопеї про Країну Оз мені, нарешті, сподобалася, хоча кінцівка знову не дотягує до високого рівня і вкотре демонструє безглуздя сюжету. Таке враження, що Френк Баум не продумав до кінця фабулу, а по ходу розповіді так захопився описом казкових істот, що ледь не забув, для чого було організовано подорож. Отож, початок тому сім такий: живе собі на околиці лісу хлопчик-невдаха Оджі, живе з мовчазним дядьком. Живуть доволі скромно та ні з ким не спілкуються.