Я загину, – та довго між вами Гомонітиме пісня моя!..

«Місячна легенда». 1892 рік. Лесі - 21 рік. Вік жіночого повноліття, коли жінка може сама, без дозволу чоловіка і батьків, здобувати освіту. Вік початку дорослого життя. 
Поема «Місячна легенда» теж відноситься до ранньої творчості Лесі України, як згадувані мною вище «Русалка» і «Самсон». Але для мене особисто цей твір є набагато глибшим за змістом та важчим за сприйняттям. Романтика, характерна для «Русалки», тут є лише на початку, у першому розділі поеми, та в назві. Дійсно, спершу здається, що це пейзажна лірика, адже авторка досить тонко описує травневу сільську ніч: місяць, соловейка, що відпочиває від співу, та матір, яка заснула біля колиски свого синочка. Вона співала йому, співала душею і серцем, сповненим любові. Як і будь-яка нормальна матір, вона бажає синові щасливої долі та вірних друзів на непростому життєвому шляху. І це так ніжно звучить, що я навіть ледь не заплакала, бо поставила себе на місце цієї жінки. І мені хотілося від Лесі продовження саме цієї ліричної лінії про материнську любов та турботу. 
Однак авторка обирає інший шлях, який мені не дуже сподобався. Вона різко перебігає у майбутнє і показує цього маленького колись хлопчика знаним митцем - крутим співаком, якому аплодують люди. Та раптом ці аплодисменти йдуть у небуття…

Що запропонує поетеса далі? Й навіщо взагалі перестрибнула через роки життя хлопчика, зробивши його дорослим? Чи повернуться до митця його вдячні глядачі й яку роль у всій історії відіграє місяць? Містично, романтично чи все-таки реалістично? Про що, власне, ця поема? Про любов чи про щось інше? Митець і народ? 
Якраз оці переходи Лесі Українки, такі собі хитання з однієї проблеми на іншу, з одного ритму на інший, мене трохи в поемі розчарували. Деякі строфи читаються на одному диханні, кожен рядок  ллється й сипле барвами, а деякі строфи геть аматорські, кожен рядок у них - немов пилка, що ріже горло: напевно, це тому, що поема писалася декілька років, у різних місцях, під різний настрій. Тому моя оцінка така: «Місячна легенда» - безумовно вартий уваги твір Лесі України, однак до рівня «Лісової пісні» чи навіть «Давньої казки» він не дотягує. Авторка ще шукає себе - шукає і проблематику, і стилістичні засоби. Однак пошук не є марним. І це вже відчутно.