Самсон

Ще одна поема з ранньої творчості неперевершеної Лесі Українки. «Самсон» - коротка і в той же час багатообіцяюча назва. Твір написано в любому для поетеси селі Колодяжному на Волині, коли дівчині було всього 17. Надруковано ж чотири роки потому, у 1892-му. В принципі непогано, але з огляду лише на вік авторки. Як і в «Русалці», є багато питань до ритміки, троп і фігур, десь такту не дотримано, десь надто багато дієслівних рим. Та й сама назва не інтригує, бо освічений читач, знайомий із історією та міфологією ізраїльського народу, одразу здогадається, якою буде кінцівка. Однак на те вона й Леся, що знайоме робить новим. І таким постає Самсон, якого можна запросто розглядати як українця, що бореться за незалежність власної держави. Це мужній і безстрашний воїн, хоча й не без пристрасті. І такою пристрастю є Даліла - його дружина з філістімлян, тобто з ворожого племені, яке Самсон переміг грандіозно. Даліла клянеться у коханні до непереможного воїна-чоловіка; вона чекає на нього після чергової перемоги. Лестощами затягує у ліжко і прагне дізнатися таємницю сили свого героя. Та чи зізнається їй закоханий чоловік? Чи скаже секрет своєї звитяги? Й навіщо цей секрет їй, коли вона щиро кохає воїна Самсона з ворожого племені і зрікається свого коріння? Просто жіноча допитливість чи щось більше? Жінка! Без неї нікуди. Й до чого тут аналогії з українським народом? Саме про це читач дізнається, прочитавши весь твір, особливо кінцівку. Такого патріотичного звучання у відомій більшості історії про Самсона і Далілу годі шукати. Тож вдалого пошуку всім нам і насолоди від прочитання!