Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Неперевершений мовний порадник
Олександр Авраменко майже десять років тому порадував читачів чудовою книжечкою кишенькового формату. Це сто уроків (насправді - порад), як правильно вживати те чи інше слово, звертатися один до одного. Наприклад, як підійти до незнайомої людини на зупинці і спитати, коли приїде той чи інший автобус? Ми скажемо: «Жіночко, пані, женщина?» чи «Чоловіче, пане, мужчино?» А може, взагалі не треба акцентувати на статі й просто запитати? Насправді таких життєвих ситуацій чимало. Слід навчатися музиці чи музики? Мати відпустку з 1 по 30 червня чи з 1 до 30 червня?
Львівʼянка Осінь
У три роки дитині треба мати вдома книгу, подібну до пропонованої. Не лише тому, що інтерес до читання виникає, а тому, що книга прекрасно оформлена. Ілюстраторам - моя шана і уклін до землі. Такі яскраві барви! Особливо вразило зображення Львівʼянки Осені, яка мандрує містом. Ось листя - жовте, червоне, ось небо, що готується зустрінути дощ, ось маленький Микола, що сидить з мамою вдома і бачить, скільки дощ додає проблем, тому радіє, що він удома; ось равлик та їжачок. Осінь знову постає як пані, сповнена магією та свого, осіннього тепла.
Європейська Житомирщина
Чому автори цього словника-довідника обрали таку назву, я не знаю. Можливо, щоб показати, що в нашому краї народилося чимало визначних діячів національно-визвольних змагань, які боролися за незалежність України та відділення її від Москви, беручи за приклад європейські традиції. Пересічному читачеві, як, власне, і мені, значна частина прізвищ ні про що не скаже. Так, вони були борцями, але, на жаль, таких, як вони, було чимало, а особливого здобутку, окрім факту народження чи проживання на Житомирщині, вони не мають.
Війна не скасовує чинності ніжності і любові
Дуже важка до прочитання збірка поезій. Зізнаюся, що з 59 авторів я чула, звісно, про Сергія Жадана та Вікторію Амеліну; зі спортивних передач, зокрема турнірів з боксу, знала про коментатора Дмитра Лазуткіна, але не здогадувалася , що він поет. Інші письменники мені, на жаль, невідомі. Однак це не применшує значення їхньої поезії, такої зрозумілої нам, що знають про війну. Особливо мене вразив Дмитро Лазуткін, поезії «Школа» та «Марія» до прикладу. Як більшість здогадалася, йдеться про розбомблену школу, де розкидані по підлозі підручники та обірвана мапа світу.
Дитина народилася!
Зауважу, що у моїх руках друге видання книги, а це значить, що Марія Сергіївна підготувала чудову річ. Якщо серйозно, то читала книгу із задоволенням, хоча не з усіма тезами погоджуюся. Одразу видно, що автором є психолог, а не лікар. Головна увага звернена саме на показники розвитку дитини до року, на ігри та іграшки, сон немовляти, що і як читати малюку, як це - бути батьками. Авторка пише про колики й газики, хоча відносить їхню появу на другий і третій місяць розвитку. А в моєї дитини ці проблеми почалися на третьому тижні від народження.
Вівторок
Чоловіки і жінки. Класики і сучасники. Що може обʼєднувати Оксану Забужко та Олександра Олеся, Василя Стуса і Вікторію Амеліну? Кохання. Оспівування цього високого почуття, яке дано не кожному, а автори цієї збірки точно знають, що таке любов. І пишуть про неї по-своєму. Хтось розуміє доторк їхньої душі, а хтось прагне дотягнутися до неї крізь форму «Теореми» (Оксана Забужко). Я не дуже люблю сучасну поезію, часто не розумію її. Але пан Жадан приємно вразив поезією про кохану жінку.
Люди бояться любові більше, аніж війни
Чудова збірка жіночої поезії. Сотня віршів, написаних 65 жінками. Є, щоправда, серед них і класики на кшталт Віри Вовк, Лесі України, Дніпрової Чайки, Олени Теліги. Є й сучасний класик Оксана Забужко і журналістка Вікторія Амеліна. Всі поезії поділено на чотири пори року, хоча у віршах не йдеться ні про зиму, ні про весну. Просто стан душі укладача був таким. Найбільше ж мене вразили слова, які я винесла в заголовок: «Люди бояться любові більше, аніж війни». І тут, пробачте, мені пригадалося власне життя і власні стосунки з чоловіками, багатьом з яких було 40+.
Поезія війни
Раніше знала про Вікторію Амеліну як активістку, що загинула два роки тому. Жертва цієї війни. Тепер знаю її як письменницю. Читала її малу прозу і плакала, сьогодні ознайомилася з поезією. Це поезія війни. Нашого сьогодення, що триває майже чотири роки. Тут вірші, починаючи з 2022 року і до загибелі авторки. Повітряна тривога як неминучість. Всі живі після відбою - і це щастя. Віра у світле майбутнє по завершенні війни. Особливо гостро звучить фраза про короткозорість жінки, яка нібито побачила майбутнє. У поезії про двох жінок і собаку. Тут згадано іскандери, що насуваються на місто.
Падіння імперії
Прочитала "Московіаду" по завершенні навчання в університеті, десь року 2007-го. Читала довго і повільно, вичитуючи кожне речення, бо Андрухович є насамперед майстром форми, а не змісту, а форму творять слова. Головний герой - українець, студент московського Літературного інституту, щоправда, імʼя в нього нагадує німецьке - Отто фон Ф. Живе цей студент у гуртожитку разом із чеченцями і азіатами, євреями та росіянами. У гуртожитку панують алкоголізм і розпуста. Андрухович пише про один суботній день літа 1991 року.
Записки сільського єврея
Цю книжечку я б радила прочитати тоді, коли настрій не дуже, а хочеться чогось легкого і у той же час невеликого за обсягом. «Записки сільського єврея» стали для мешканців Житомира своєрідним бестселером 1990-х - початку 2000-х. Пан Вʼячеслав (нині покійний) був знаковою постаттю в інтелігентних колах нашого міста, очолював Літературний музей. Свого часу приходив до нас в університет і читав уривки своїх «Записок». Це було з гумором та самоіронією. Відзначу, що автор не приховує своєї національності, навпаки, використовує її як колоритну рису свого героя.