Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Гусенятко
Навіть і не знаю, що мені нагадало це оповідання про гусенятко. Напевно, «Бембі». Тому я плакала, коли читала, бо не люблю творів про тварин, в яким їм завдають болю. Вінграновський більш відомий як поет, однак у жанрі прози він перевершив мої очікування. Це оповідання про сімейні цінності, про те, що батьки турбуються про своїх дітей, навіть якщо для цього слід ризикнути власним життям. Гусенятко народилося невчасно - восени, коли його брати і сестри - навесні. Воно не знає азів виживання, тому нездатне полетіти з батьками у вирій.
Йдучи вулицею
Збірка новел та етюдів Євгена Концевича про звичайних людей та їхнє повсякдення. Частина творів нагадала мені за стилем імпресіонізм Коцюбинського, принаймні в новелі «Груша», що відкриває книжечку. Про що ця новела? Про грушу, яка простояла вік і впала. Всередині вже висохла, тож із неї нічого не вирізьбиш, лише на дрова хіба що піде. Хто посадив дерево? Дід чи прадід? Роздуми про дерево супроводжуються реплікою про єдиного сина Тимка. Наприкінці новели ми дізнаємося, що його вбили фашисти.
Гості
Оповідання Євгена Концевича «Гості» про взаємини батьків і дітей, про місто і село, про повагу до старості і гонитву за крутизною. Мокрина хвастається своєю крутою щелепою, вона може тепер і насіння, і горіхи їсти. Крута робота зубного техніка з міста. Як я зрозуміла, в Мокрини немає сімʼї, тож її єдина радість - то зуби. І сусід Ригор, в якого зуби вже гнилі та страшненькі, хоч він і молодший од Мокрини. Він щасливий, бо має син з невісткою та дітьми заїхати на «Волзі», побути з місяць, а потім поїдуть на машині в Крим на відпочинок. До речі, оповідання написано 1965 року.
Антологія класики
У другому томі антології знаходимо твори як знайомих авторів (Леонід Глібов, Іван Франко, Марко Вовчок, Іван Нечуй-Левицький, Панас Мирний), так і не знайомих чи не дуже розкручених, як Ганна Барвінок чи Олекса Стороженко. Тут і вічні «Каменярі», і «Хмари», і «Кайдашева сімʼя», і «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Твори різного спрямування, різних жанрів і форм. Тут і письменники Наддніпрянщини, і Західної України. Але література кінця 18 - 19 століття в основному доволі жорстко описувала тогочасні реалії.
Його повезли в синій-синій «Волзі»
Євген Концевич для мене - це радянський Винниченко-шістдесятник. Він теж свого роду бунтар і пише про радянську дійсність негатив. Принаймні всі оповідання автора, які я досі читала, засуджують характерні для радянської доби явища дефіциту, бездуховності, стереотипності мислення. Чергове оповідання «Його повезли в синій-синій «Волзі» про конфлікт міста і села, батьків і дітей, моди і традицій, мови і «язика», порядності і бездуховності.
Книжечка в долоні
Видавництво «Фоліо» років з десять тому запровадило серію книг формату мікромініатюр. Ці книжечки легко вміщуються в долоні. Доволі оригінальна ідея, і в мене вдома одна з таких книжечок є. Читати подібні тексти доволі дотепно, а як подарунок - доволі оригінально. Що ж стосується цієї книжечки, то вона за обсягом є невеликою - це лише 128 сторінок вибраної поезії Павла Тичини, зокрема його «Сонячні кларнети». Зважаючи на те, що ранній Тичина писав великі за формою поезії, то одні «Гаї шумлять» займають з десяток сторінок такої книжечки. Тому самих поезій небагато.
Ялинка в пана
Це невеличке оповідання про річ, для нас тепер уже буденну - святкування Різдва і Нового року, коли в хаті стоїть прикрашена ялинка, подарунки, хлопавки та багато яскравих гірлянд. Остап Вишня пише про своє дитинство, коли його батько працював на пана, а пан якось вирішив зробити милість і запросив діточок до себе на ялинку в маєток, в суботу о сьомій вечора. Остап Вишня не драматизує, як це зробили б Коцюбинський чи Панас Мирний, не робить пана дияволом, а селян - жертвою. Ні, він прагне описати історію з гумором та дотепами.
Пан Коцький
У цій збірці казок представлено найвідоміші, де головними героями є тварини, зокрема «Пан Коцький», «Коза-Дереза», «Лисиця і Вовк». Дослідники літератури не дадуть мені збрехати, що це найдавніший шар казок, який свідчить про панування тотемізму в первісних людей, коли кожне племʼя мало певного звіра за символ і поклонялося йому. Тож кіт чи лисиця - то не просто тваринки, це представники якогось роду, що дружать чи ворогують між собою та ділять територію.
Вона йшла усміхнена…
Збірка творів відомого житомирського письменника Євгена Концевича, із чудовим вступним словом не менш відомого Романа Корогодського. Читати Концевича складно. Я б порівняла його новели з творами Винниченка: лаконічні, змістовні, емоційні, які беруть за живе. Концевич часто пише реченнями-абзацами. Одне речення - про емоцію, про внутрішній розрив. Головна героїня новели «Вона йшла усміхнена…» прямує на пошту. Йде, усміхаючись, і люди думають, що вона щаслива. Але це істерична посмішка. Її коханий Михайло помер.
Гаї шумлять
Ранній Тичина - ще навіть без натяку на «Трактор в полі», з його «Золотим гомоном», «О панно Інно!» та модерною поезією, і зрілий Тичина з поезією «Я утвєрждаюсь», що також є в цій збірці. Хоча більшість творів - то про природу, любов, історичну памʼять, з асонансами та алітераціями. Любовна лірика в Тичини є його візитівкою. Чи любить він панну Інну, чи її сестру? Однак це ще юне кохання, коли весь світ, здається, сповнений любові, коли ще не так важливо, кого любити, аби відчувати злет емоцій та швидке серцебиття.