Косматий чоловічок

Пʼята книга про чарівну Країну Оз. Укотре за сюжетом нічим особливим не відрізняється: спершу оповідь про Дороті та її нових друзів, потім знайомство із казковими істотами, потім - вчергове потрапляння до Озми. Пів книги можна не читати взагалі - там автор описує День народження Озми, причому Френка Баума так занесло, що серед гостей знаходимо навіть Санта-Клауса. Чи то був маркетинговий хід такий, щоб Країна Оз краще продавалася, чи то криза жанру, - не знаю. Однак деякі сюжетні лінії та думки пʼятої частини мені сподобалися, тож першу половину книги я залюбки прочитала. Дороті вдома. До неї звертається Косматий чоловік і просить підказати дорогу, і дівчинка зголошується допомогти. Цікаво, що чоловік забрав із собою Тото та поклав його до кишені. Невдовзі Дороті усвідомлює, що заблукала, тож чомусь вирішує йти далі з цим чоловіком до Країни Оз, бо Озма може повернути дівчинку назад, що вже було в попередній книзі. На шляху до Смарагдового міста Дороті і Ко зустрічають хлопчика, якого називають Ґудзиком, він молодший від Дороті і нічого не знає. У країні лисів хлопчик поводить себе не дуже розумно, і правитель міняє йому голову на лисячу. До речі, оця історія з головами вже була в одній з частин Країни Оз - одна принцеса щодня надягала різні голови, тож тут письменник знову не оригінальний. Після країни лисів друзі потрапляють до країни віслюків, де себе нечемно поводить Косматий, і там його нагороджують головою віслюка. Причому повернути назад людські голови правителі не в силах - для цього треба скупатися у Ставку істини. По дорозі до Озми друзі зустрічають дівчинку - дочку Райдуги, що любить танцювати і теж загубилася; чоловіка-органа, який грає музику і жахливо співає; і незрозумілих істот з двома головами - чорною і білою, які кидаються головами в наших друзів. А правителька цієї країни - страшнюча різнокольорова пані, яка бажає зʼїсти Дороті. І не допомагає навіть магніт любові, який носить із собою Косматий. Урешті, герої втікають, купаються у Ставку істини і повертають собі свої голови, перепливають пустелю завдяки допомозі чарівного чоловічка Джека, якого викликає Косматий, і опиняються в Країні Оз, де зустрічаються зі своїми знайомими - Білліною, Тік-Таком, Дроворубом, Страшилою, гуляють на Дні народженні Озми. Тобто екшну і драйву далі вже нема. Цікаво, що автор вставляє у вуста Дроворуба фразу про такий собі комунізм у Країні Оз, бо тут немає грошей і всі рівні. Загалом книга як для початку 20 століття цілком непогана, але порівняно з першою частиною явно натягнута. Автор вигадує казкових істот, але не підкріплює це особливою потребою. Але так, на жаль, часто буває, коли книга перетворюється на серіал та вимагає продовження.