Ла точка з Країни Оз

Сьома частина епопеї про Країну Оз мені, нарешті, сподобалася, хоча кінцівка знову не дотягує до високого рівня і вкотре демонструє безглуздя сюжету. Таке враження, що Френк Баум не продумав до кінця фабулу, а по ходу розповіді так захопився описом казкових істот, що ледь не забув, для чого було організовано подорож. Отож, початок тому сім такий: живе собі на околиці лісу хлопчик-невдаха Оджі, живе з мовчазним дядьком. Живуть доволі скромно та ні з ким не спілкуються. В Оджі прізвисько Невдаха, бо він, як дізнаємося в кінці книги, народився у пʼятницю, 13-го, є шульгою та має бородавку на тілі. Якось Оджі із дядьком йдуть у гості до друга-чаклуна та його дружини Марголетти. І хоч чаклувати в Країні Оз заборонено, Кривий чаклун цим потроху займається. Шість років він варить живильний порошок і ось має завершити. Саме цей чаклун продав свого часу цей порошок Момбі, яка в другій частині тримала в себе хлопчика Тіпа, який потім виявився принцесою Озмою. Кривий чаклун зробив Скляного кота, доволі цікавого героя, що має дуже високу думку про себе. А тепер на прохання дружини хоче оживити зшиту Марголеттою з тринадцяти клаптиків тканини Латку, щоб та була служницею в домі. Цікаво, що в чаклуна є баночки з різними людськими якостями, і поки всі були зачаровані процесом виготовлення порошку, Оджі насипав у Латку достатню кількість розуму та інших гранул (дружина чаклуна дала трішки розуму, бо служниці він навіщо?). Отож, чаклун оживив Латку, однак у процесі знайомства з нею та здивування її розумовій активності відбулася біда: на дядечка та Марголетту висипався інший чарівний порошок, який перетворив їх на мармурові статуї. Оживити їх неможливо. Точніше є два шляхи: чекати шість років, щоб зварити новий порошок, чи йти Країною Оз у пошуках пʼяти складових антидоту, серед яких, приміром, крило жовтого метелика, крапля олії з живого чоловіка, квітка, що росте лише у Смарагдовому місті. Отож, Оджі, Латочка, Скляний кіт вирушають на пошуки цих інгредієнтів. Вони опиняться у Смарагдовому місті, де Оджі порушить правила і зірве квітку, за що буде увʼязнений у тюрмі, де годують та пречудово ставляться, адже він є єдиним увʼязненим, його виправдає Озма, а Дороті, що живе у місті, захоче стати супутником у подорожі в пошуках компонентів. І ось тут виникає сюр. Якщо Озма знає, що необхідно оживити дядька і Марголетту, чому вона не попросить про це Глінду та свого Чарівника? Це ж логічно! Для чого наражати на небезпеку свою найкращу подругу принцесу Дороті, відправляти шукати невідомо що і де Страшила, Латочку, Оджі? Тут Френк Баум чинить нелогічно. Отож, наші друзі таки знаходять усі компоненти, окрім одного: Залізний Дроворуб, у володіннях якого водяться жовті метелики, забороняє вбиває їх заради порятунку мармурових людей. Він пропонує геніальну річ: ходімо до Озми, вона розумна і допоможе. Так друзі ж прийшли від Озми!!! І от наприкінці книги всі повертаються назад у Смарагдове місто, де Озма вже встигла перевезти мармурові статуї у палац, спалити всі книги чаклуна, та й чаклуна зробила звичайним дядьком, а Чарівник спокійно повернув дядечка та Марголетту у їхні людські подоби. Але найголовнішим є те, що Оджі відтепер розуміє, що він щасливчик, а геть не невдаха. Тож ця історія виключно для діток молодшого шкільного віку, їм реально має сподобатися Латочка та сам сюжет. Усе-таки, коли Френк Баум створює колоритних героїв і менше часу втрачає на обнімашки і повторення оповідей Дороті, Озми, Дроворуба, Страшила, книга тільки виграє.